Не у всіх буде довгострокове Кохання

От­же, по­го­во­ри­мо про Ко­хан­ня, про яке ми в ди­тинстві чу­ли ба­га­то разів:
від ка­зок до відповідей на пи­тан­ня «як я з'яви­вся\з'яви­ла­ся на світ?».

Скільки не чи­тав кни­жок про ко­хан­ня, скільки не слу­хав пси­хо­логів, скільки не хо­див на тренінги на цю те­му (від піка­пу — до по­бу­до­ви сто­сунків) — ніко­ли не був за­до­во­ле­ний відповіддю по­вністю. Чо­гось не ви­ста­ча­ло.

А я — прак­тик. Те­сту­вав, про­бу­вав. Не пра­ц­ю­ва­ло до кінця. По­ки не склав­ся пазл. От­же, ска­жу про це тек­стом ВПЕРШЕ.

Ко­хан­ня — це про­сто сло­во, термін. Або, як ка­жуть НЛП-ери, «номіналізація».

• і пра­виль­но ка­жуть, між іншим!

А що стоїть за цим сло­вом? За ним стоїть… тріумвірат:

1. Тіло.
2. Ро­зум.
3. Ду­ша.

Ієрархія від важ­ли­во­го — до неваж­ли­во­го. Хо­ча в житті зви­чайні лю­ди йдуть нав­па­ки — від неваж­ли­во­го до важ­ли­во­го.

Тіло — це про по­тре­би, невдо­во­леність і за­до­во­леність яких відчу­вається тілом.
Мож­на ще ска­за­ти «тур­бо­та».
Ро­зум — це про ідео­логію, яка про­яв­ляється у пе­ре­ко­нан­нях, цілях, пла­нах то­що.
Мож­на ще ска­за­ти «друж­ба».
Ду­ша — це про емоції, які про­яв­ля­ють­ся від по­чат­ко­во­го «вш­ти­ри­ло» від лю­ди­ни.
Мож­на ще ска­за­ти «сим­патія».

І ось ми жи­ве­мо у світі, де Ко­хан­ня (у вигляді щас­ли­во­го спільно­го жит­тя ро­ка­ми) мож­ли­ве ли­ше за умо­ви!
Як­що по­тре­би за­кри­ва­ють, по­гля­ди збіга­ють­ся, емоційно на лю­ди­ну «стоїть».

Пра­вильне і зво­ротне — не бу­де Ко­хан­ня або во­но закінчить­ся за умо­ви!
Як­що по­тре­би не за­кри­ва­ють, по­гля­ди не збіга­ють­ся, емоційно на лю­ди­ну не «стоїть».

Ку­ди не глянь — скрізь роз­вал сто­сунків відбу­вається га­ран­то­ва­но, ко­ли всі три еле­мен­ти просіли.
Ко­ли два еле­мен­ти зби­ва­ють­ся — є ве­ли­кий ри­зик роз­ва­лу.
Ко­ли щось одне зби­вається — є ри­зик роз­ва­лу се­редній.

Збе­ре­жен­ня сто­сунків ана­логічне:
Одне збігається — є ймовірність, що лю­ди бу­дуть ра­зом.
Два збігається — ще більша ймовірність.
Три збігається — мак­си­маль­на ймовірність.

ЯКІ ЕЛЕМЕНТИ МОЖНА ВИПРАВИТИ ДЛЯ ЗБІГУ?

1. Ду­ша (емоції) і «вш­ти­ри­ло» від лю­ди­ни — це май­же по­вністю неви­прав­ний еле­мент:
а) зовнішність лю­ди­ни (мо­же не спо­до­ба­ти­ся, і пла­стичні опе­рації не за­вжди до­по­мо­жуть).
б) ріст (силь­но не зміни­ти).
в) за­пах тіла (важ­ко схо­ва­ти за пар­фу­мом).
г) до­в­жи­на чле­на, розмір вагіни.

2. Ро­зум (ідео­логія) — це най­лег­ше ви­прав­ний еле­мент:
а) мож­на нав­чи­ти­ся підла­што­ву­ва­ти­ся під пе­ре­ко­нан­ня\цінності лю­ди­ни.
б) мож­на ко­ри­гу­ва­ти і зміню­ва­ти свої пе­ре­ко­нан­ня.
в) мож­на парт­не­ру ско­ри­гу­ва­ти (сло­ва­ми — або техніка­ми).

3. Тіло (по­тре­би) — це ду­же важ­ко ви­прав­ний еле­мент:
а) мож­на роз­ви­ва­ти­ся і за­кри­ва­ти по­тре­би лю­ди­ни.
б) мож­на свої нав­чи­ти­ся за­кри­ва­ти.
Всі до­рослі лю­ди це вже зро­би­ли! Пе­рев­чи­ти­ся — важ­ко.

Лю­ди­на, яка все жит­тя бу­ла «го­лу­бих кро­вей», про­сто так у се­ло не поїде, і на­вич­ки ро­бо­ти в полі нізвідки не з'яв­лять­ся.
Тео­ре­тич­но мо­же, але важ­ко, і то­му не за­хо­четь­ся.

Лю­дині, яка все жит­тя «жадібний жлоб», ду­же важ­ко пе­рев­чи­ти­ся бу­ти щед­рою (хо­ча як­що за­хо­че — змо­же).

І ось кла­сич­ний шлях зви­чай­них лю­дей:
1. Спо­до­ба­ла­ся лю­ди­на: збуд­жен­ня, ба­жан­ня.
2. Вив­ча­ють одне од­но­го: спільні те­ми, спілку­ван­ня.
3. Ре­гу­лярне за­крит­тя по­треб.

АЛЕ тут зустріча­ють­ся дві біди!

ПЕРША БІДА — ОДРАЗУ:
Вже ви­ни­кає прив'яз­ка, а лю­ди­на і ідео­логічно, і за по­тре­ба­ми не підхо­дить! Або оби­д­ва не підхо­дять!

ДРУГА БІДА — ПІЗНІШЕ:
1. Емоції зміню­ють­ся:
а) кон­флікт ідео­логій відкла­дає осад (об­ра­зи то­що).
б) як­що їжа — приїдається, то парт­нер — прийо*ується (втра­та но­виз­ни і ціка­вості).

2. Ідео­логія змінюється:
Друзі\подруги, бать­ки, екс­пер­ти — про­ми­ли мо­зок.
Або парт­нер сам пішов у соц­ме­режі — мо­зок про­ми­ли.

3. По­тре­би зміню­ють­ся:
На­при­клад, ковід, війна, фінан­со­ва кри­за.
Один хо­че «бан­ке­та», а дру­гий не мо­же.

Один олігарх збан­кру­ту­вав і роз­мо­в­ляє з дру­жи­ною.
— Знаєш, нам до­ве­деть­ся про­да­ти Mercedes, нам до­ве­деть­ся ку­пи­ти «Ла­нос».
— Ну, нор­маль­но.
— До­ве­деть­ся пе­реїха­ти з особ­ня­ка на Руб­льовці, до­ве­деть­ся пе­реїха­ти в на­шу квар­ти­ру в Москві.
— Ну, нор­маль­но.
— Але ж ти мене лю­би­ти­меш?
— Я те­бе ду­же лю­би­ти­му. І ду­же су­му­ва­ти­му.

Усі три еле­мен­ти тріумвіра­ту взаємо­пов'язані й мо­жуть впли­ва­ти один на од­но­го:
По­тре­би не за­кри­ва­ють­ся → по­чи­на­ють­ся кон­флікти ідео­логій → зни­кає ба­жан­ня до парт­не­ра.
По­чи­на­ють­ся кон­флікти ідео­логій → зни­кає ба­жан­ня до парт­не­ра → по­тре­би не за­кри­ва­ють­ся.
Зни­кає ба­жан­ня до парт­не­ра → по­тре­би не за­кри­ва­ють­ся → по­чи­на­ють­ся кон­флікти ідео­логій.

То­му най­ро­зумніше, що мо­же зро­би­ти су­час­на лю­ди­на — це поз­бу­ти­ся ілюзії, що обов’яз­ко­во бу­де дру­га по­ло­вин­ка. Во­на мож­ли­ва! Але це не обов’яз­ко­во… Мо­же її не бу­ти! А мо­же бу­ти!

Чи поч­неть­ся Ко­хан­ня? За­ле­жить, як мінімум, від двох лю­дей — І від лю­ди­ни, І від парт­не­ра:
1. Як­що оби­д­ва ви­хо­вані\запрограмовані так, що їхні ідео­логії збіга­ють­ся…
А ви вмієте адап­ту­ва­ти­ся до ідео­логії іншо­го? Вмієте зміню­ва­ти свої пе­ре­ко­нан­ня?
2. Як­що обоє ма­ють на­вич­ки за­кри­ва­ти по­тре­би без на­пру­ги…
Які по­тре­би вмієте за­кри­ва­ти? Чи знаєте вза­галі, про які по­тре­би йдеть­ся?
3. Як­що обох «пре» один від од­но­го…
Де шу­каєте? Ко­го?

А чи про­до­в­жить­ся Ко­хан­ня? Це за­ле­жить:
а) від об­ста­вин нав­ко­ло.
б) від то­го, як па­ра бу­де се­бе по­во­ди­ти:
- чи бу­дуть за­бу­ва­ти об­ра­зи, які на­ко­пи­чу­ють­ся через по­мил­ки парт­не­ра?
- чи бу­дуть при­пи­ня­ти кон­флікт­ну по­ведінко­ву про­гра­му?
- чи бу­дуть уважні до парт­не­ра: від мов­чан­ня — до спілку­ван­ня — до сек­су?
- чи бу­дуть за­хи­ща­ти­ся від навіювань і пе­ре­ко­нань ото­чу­ю­чих, що руй­ну­ють сто­сун­ки?
- чи бу­дуть ро­би­ти дії, які підт­ри­му­ють Ко­хан­ня?

І най­не­приємніше, що я ба­чу:
1. Се­ред по­коління 25-30 років — це пов­на, неосяж­на неро­зви­неність.
Ба­га­то хто си­дить на шиї у батьків, ма­ло що вміють у по­буті, не вміють по­во­ди­ти­ся в суспільстві.
Ку­ди не глянь — або за­лежність від чу­жої дум­ки, або пон­ти, або хам­ство, або тупість, або під*кол­ки.

2. Се­ред по­коління 30-40 років — це об­ра­зи та оса­ди від невда­лих сто­сунків.
а) Об­ра­жені, які вчас­но нічо­го не зро­би­ли самі чи за до­по­мо­гою пси­хо­ло­га зі своїми су­ма­ми, пе­ча­ля­ми, бо­ля­ми через те, що їх по­ки­ну­ли.
б) Неадап­тивні (не зна­ють і не вміють бу­ду­ва­ти сто­сун­ки): від нор­маль­но­го людсь­ко­го спілку­ван­ня — до спілку­ван­ня між чо­ловіком і жінкою (флірт, зва­б­лен­ня то­що).

3. Се­ред по­коління 45+ років — це невіра.
Пе­редусім у се­бе і в те, що Ко­хан­ня ще мож­ли­ве.

І ось во­на ре­альність: ма­си неро­зви­не­них, об­ра­же­них, неадап­тив­них, невіру­ю­чих хо­дять ву­ли­ця­ми й си­дять у до­дат­ках для знай­омств… 
Се­ред них є при­ва­б­ливі, але секс — це зро­зуміло, а з ким жи­ти дов­го­стро­ко­во?

Тут кілька ви­ходів:
1. Де­гра­дуй і жи­ви з тим, що є.
2. Жи­ви са­мот­ньо і зви­кай до са­мот­ності.
3. По­жи­ви са­мот­ньо — по­ки шу­каєш підхо­дя­щу лю­ди­ну.

• До речі, про підхо­дя­щу лю­ди­ну — са­ме про це нав­чаль­на про­гра­ма "Ко­ха­на лю­ди­на":
  ко­го шу­ка­ти, де, як при­ва­блю­ва­ти, як пе­ре­во­ди­ти сто­сун­ки в дов­го­стро­кові і так далі.
  Без ілюзій, ви­ключ­но праг­ма­тич­ний по­гляд!

Так, жи­ве­мо в бо­лоті й дов­ко­ла бруд,

• щоб не ка­за­ти лай­но...

але діамант 100% є!

Десь є цілком роз­ви­нені, адап­тивні, емоційно адек­ватні лю­ди, що вірять у се­бе\партнера\Кохання!