Чому з віком так непросто почати стосунки

За ра­до­сти лю­бов­ных ощу­ще­ний.
Од­на­жды острой бо­лью за­пла­тив,
Мы так бо­им­ся но­вых увле­че­ний,
Что но­сим на ду­ше пре­зер­ва­тив.
© Игорь Гу­бер­ман

Для при­кла­ду я бу­ду го­во­ри­ти більше про Лю­бовні Сто­сун­ки, але мо­ва піде не тільки про них, а про сто­сун­ки вза­галі. Чо­му є та­кий ефект «чим лю­ди­на стар­ша та більше на­ко­пи­чи­ла в собі, тим їй складніше по­ча­ти сто­сун­ки»?

Да­вай­те для по­чат­ку зга­даємо, що Лю­бовні Сто­сун­ки пов'язані з ста­на­ми: довіра і за­ко­ханість.

Як­що пер­ша лю­ди­на до­ро­га, то дру­га вкла­дає у сто­сун­ки ре­сур­си ча­су, емоцій і іншо­го. Як­що пер­ша дру­гу «ки­ну­ла» або про­сто роз­лу­чи­ли­ся непро­фесійно, то дру­га через це відчу­ває та­кий стан, який мож­на на­зва­ти «мене обібра­ли». І чим гірше з лю­ди­ною роз­лу­чи­ли­ся, тим більше цей стан: тут і при­кро і бо­ля­че і інше — неприємне. І за­кра­да­ють­ся дум­ки про те, що лю­ди­ну ви­ки­ну­ли, як ви­ко­ри­ста­ний...

З огля­ду на те, що зміню­ва­ти свою осо­бистість зсе­ре­ди­ни лю­ди як пра­ви­ло не вміють, то їх тут че­кає мо­мент, ко­ли на «за­ли­зу­ван­ня ран» у лю­ди­ни йде час. В го­лові дум­ки ха­о­тичні. Не зро­зуміло, що ро­би­ти. І по­чут­тя до ми­ну­ло­го чи то є, то чи немає. І надія тліє і «а рап­том по­вер­неть­ся?». І всі спро­би по­ча­ти нові сто­сун­ки йдуть скоріше не для по­чат­ку сто­сунків, а скоріше за прин­ци­пом «тре­ба щось ро­би­ти!». Та й ото­чен­ня тут теж до­по­ма­гає — бать­ки зі своїми «ну до­сить вже страж­да­ти, спро­буй з ки­мось ще», друзі тут же.
Ось лю­ди­на на­ма­гається-на­ма­гається і ці спро­би, як взут­тя, що тисне — де­фор­мує но­гу, де­фор­му­ють суб'єктив­ну ре­альність: спо­га­ди, емоції, до­свід, надії та інше.

А я на­шел дру­гую
Хоть не люб­лю, но це­лую
А ко­гда я ее об­ни­маю
Все рав­но о те­бе вспо­ми­наю
© «Нэн­си – А я на­шел дру­гую»

Для но­вої лю­ди­ни ЦЕ най­пар­шивіше — ко­ли її ви­ко­ри­сто­ву­ють, щоб за­глу­ши­ти біль та по­лег­ши­ти ра­ни. То­му що за­раз во­на не потрібна, як лю­ди­на, яку люб­лять. За­раз во­на потрібна, як ліки.
Як­що во­на вилікує — далі не факт, що во­на бу­де потрібна. Ще більший не факт, що во­на вилікує. На пер­ших ета­пах но­ва лю­ди­на про­сто от­ри­мує ре­альність, де во­на з щи­рим ба­жан­ням по­ча­ти сто­сун­ки, а от­ри­мує нестабільну лю­ди­ну, яка по­си­лає сиг­на­ли «ки­ць» та потім «зась», то­му що нестабільно­го «ков­ба­сить» і на­ко­чу­ють по­чут­тя.
По­чут­тя, що нестабільний був уже од­но­го ра­зу ви­ко­ри­ста­ний і ви­ки­ну­тий та на душі за­ли­ши­вся пре­зер­ва­тив — як за­хист від но­вих болів і ран, об­раз і роз­ча­ру­вань.

Як відо­мо, по­чут­тя — шту­ка підступ­на тим, що во­на нехай і част­ко­во, але фор­мує Ре­альність і підсо­вує моз­ку фак­ти. Са­ме то­му за­ко­хані зна­хо­дять тільки плю­си і не ба­чать мінусів. Са­ме то­му об­ра­же­ний зна­хо­дить при­чи­ни для об­раз. І, як ви ро­зумієте, на­ша ви­ко­ри­ста­на лю­ди­на бу­де ба­чи­ти у вчин­ках і слу­хати в сло­вах но­вої лю­ди­ни суцільні при­во­ди для об­раз. Щоб бу­ло чим зміцни­ти емоцію!

• Я так і знав!
• Я так і зна­ла!

Далі все цікавіше. Но­ва лю­ди­на у на­шо­го нестабільної лю­ди­ни зчи­тує стан об­ра­жа­ю­що­го­ся та вклю­чається ме­ханізм зво­рот­но­го зв'яз­ку і прин­ци­пу до­пов­нен­ня: щоб один об­ра­жав­ся на дру­го­го, дру­гий по­ви­нен ро­би­ти щось об­раз­ли­ве, хо­ча б на дум­ку об­ра­жа­ю­що­го­ся.

• Привід є! А як­що немає — знай­деть­ся! Навіть бу­де ви­га­да­ний, але знай­деть­ся!

До тих пір, по­ки лю­ди­на свої об­ра­зи не відпу­стить, по­ки бурі емоцій не вти­хо­ми­рить, по­ки не про­ба­чить, що не на­ла­штується на Лю­бов — до тих пір, як по­ка­зує Ре­альність, лю­дині склад­но сто­сун­ку­ва­тись з ки­мось. Лю­ди нав­ко­ло — є, спро­би з ни­ми по­ча­ти — є, а ось чо­гось якісно­го не ви­хо­дить.

Все ли­ше по­си­люється, як­що лю­ди­на спро­бу­ва­ла та не до­ве­ла но­ву спро­бу до якісно­го ре­зуль­та­ту: во­на не бу­ла виліку­ва­на но­вою лю­ди­ною або во­на не бу­ла виліку­ва­на до но­вої лю­ди­ни. То­му що тоді лю­ди­на ри­зи­кує ста­ти скрив­д­же­ним, по­ра­не­ним і зно­ву відчу­ти біль, об­ра­зу, роз­ча­ру­ван­ня.
Ду­ша по­ст­раж­да­ла раз, потім дру­гий і мо­же ще скільки-то раз. Лю­ди­на не вит­ри­мує і хо­ває ду­шу в пре­зер­ва­тив: довіря­ти і за­ко­ху­ва­ти­ся не доз­во­ляє собі. Сам се­бе відго­ро­див від цих світлих станів.

То­му потрібно міня­ти щось в еле­мен­тах сво­го «Я» (цьо­му вчать на тренінгу Про­фесійний пси­хо­лог-кон­суль­тант).

• По­ки лю­ди­на не зніме з Душі пре­зер­ва­тив - не відбу­дуть­ся кон­так­ту йо­го душі з ду­шею іншої лю­ди­ни!

Як­що лю­ди­на вто­ми­ла­ся хо­ди­ти по пси­хо­ло­гах різних на­прямків, ша­ма­нах і т.д. — во­на так і за­ли­шається са­мот­ною і но­сить ду­шу в пре­зер­ва­тиві. А щоб не бу­ло так гірко, во­на підсо­лод­жує своє жит­тя ту­сов­кою, спо­жи­ван­ням, хімією, ха­о­тич­ним сек­сом та інши­ми варіан­та­ми при­ду­шен­ня і за­глу­шен­ня хво­роб­ли­вих емоцій.
Іншій лю­дині або по­ща­сти­ло та її Ре­альність нав­чи­ла виліко­ву­ва­ти се­бе або во­на бо­реть­ся до пе­ре­мож­но­го кінця та шу­кає фахівця, який вилікує або нав­чить виліко­ву­ва­ти се­бе са­мостійно.
Тільки ко­ли лю­ди­на виліку­вав­ся — во­на стає го­то­вою до сто­сунків і ось тут потрібно пра­виль­но виб­ра­ти то­го, хто стане дру­гою по­ло­вин­кою (в цьо­му пи­танні та йо­го тон­ко­щах мож­на розібра­ти­ся на тренінгу Ко­ха­на Лю­ди­на)! То­му що пра­виль­ний вибір пе­ре­во­дить в Пер­со­наль­ну Ре­альність, де лю­ди­на щас­ли­ва...

Най­радісніше те, що навіть ті, хто боїться но­вих сто­сунків — ма­ють шанс їх от­ри­ма­ти! То­му що во­ни своїм по­бо­ю­ван­ням оберіга­ють свій по­тенціал ко­ха­ти та бу­ти ко­ха­ни­ми. Так що спра­ва за ма­лим:
виліку­ва­ти ду­шу, при­бра­ти пре­зер­ва­тив, зро­би­ти пра­виль­ний вибір і опи­ни­ти­ся в новій Пер­со­наль­ної Ре­аль­ності!