Безцільне життя та ціль всього життя

Щоб не бу­ло так болісно за безцільно про­житі ро­ки...

У цій фразі мене за­вжди ціка­ви­ло сло­во БЕЗЦІЛЬНО, хо­ча пер­шим Ре­альність мені підки­ну­ла підказ­ку на сло­вос­по­лу­чен­ня МУЧЕЛЬНО БОЛЯЧЕ! Це бу­ла чи­ясь стат­тя в інтернеті «про що шко­ду­ють лю­ди на ста­рості?» і там ба­га­то то­го, що здається цілком логічним: не бе­рег­ли здо­ров'я, не приділя­ли час близь­ким, ба­га­то ча­су вит­ра­ти­ли на ро­бо­ту, і т.д.

А з при­во­ду «БЕЗЦІЛЬНО» я дізнав­ся пізніше, ко­ли вив­чав різні техніки по­ста­нов­ки цілі. Од­на з них — про­ста і приємна — це техніка «ДСР» (Доб­ре Сфор­му­льо­ва­ний Ре­зуль­тат). У кла­сиці її пунк­ти опи­сані так:
1. По­зи­тивне фор­му­лю­ван­ня.
2. Ак­тив­на по­зиція.
3. Кон­кретність.
4. До­каз.
5. Ре­сур­си.
6. Розміри.
7. Еко­логічна рам­ка.

Без ураху­ван­ня цих пунктів цілі немає.

• Мож­ли­во, є мрія.
  Мож­ли­во, є «намітки ба­жа­но­го».
  Про­те, немає цілі!

Як­що немає цілі, незро­зуміло, до чо­го сте­ми­ти­ся. Як­що незро­зуміло до чо­го сте­ми­ти­ся — немає пра­г­нен­ня. Немає пра­г­нен­ня — є... що? Пра­виль­но! Відсутність цілес­пря­мо­ва­них кроків, лінь­ки та інше.

• Сту­ден­ти Єльсь­ко­го універ­си­те­ту в 50-ті ро­ки ми­ну­ло­го століття опи­та­ли на те­му на­яв­ності цілі. 3% сту­дентів вже ма­ли сфор­му­льо­вані цілі і во­ни навіть бу­ли оформ­лені на па­пері. Ще близь­ко 13% ма­ли сфор­му­льо­вані цілі у го­лові. Інші 84% сту­ден­ти бу­ли без цілі. Через 20 років після ви­пус­ку сту­дентів, усіх їх знай­шли та опи­та­ли. Ви­яви­ло­ся, що сту­ден­ти, які ма­ли цілі на па­пері — во­лоділи більшим ста­ном, ніж 97%, що за­ли­ши­ли­ся, ра­зом узяті.

Як­що є ціль — тоді з'явить­ся пра­г­нен­ня, тоді мо­же з'яви­ти­ся до­сяг­нен­ня цілі!

• І за­ра­зом зміцнен­ня впев­не­ності в то­му, що лю­ди­на мо­же до­ся­га­ти цілей.

Од­на спра­ва — ЦІЛЬ В ЖИТТІ: ма­ши­на, квар­ти­ра, вив­чи­ти англійсь­ку, знай­ти дру­гу по­ло­ви­ну, прой­ти якісь кур­си, при­би­ран­ня в бу­дин­ку, піти по­ди­ха­ти свіжим повітрям.

Інша спра­ва — ЦІЛЬ ЖИТТЯ! Тут непро­сто. То­му що це ж тоді потрібно по­ста­ви­ти ОДНУ ціль і ВСЕ ЖИТТЯ її до­ся­га­ти, а інак­ше це ціль не ВСЬОГО ЖИТТЯ, а меціль шма­точ­ка жит­тя.

• При­би­ран­ня бу­дин­ку — ціль ма­лень­ка і пов'яза­на з ма­лень­ким шма­точ­ком жит­тя.

А що як­що ЦІЛЬне жит­тя — це не ли­ше од­на «ве­ли­ка» ціль під одне жит­тя? Тоді мо­же бу­ти і так, що ЦІЛЬне жит­тя — це жит­тя, де є різні цілі під різні відрізки жит­тя.

Без однієї ве­ли­кої целі або без безлічі різних цілей — на­пев­но, до­ве­деть­ся болісно!

• А скільки лю­дей вза­галі боїться за­ду­ма­ти­ся над пи­тан­ням «як­що жит­тя неза­ба­ром закінчить­ся, то що я вза­галі встиг(ла)?».

Ко­ли ми го­во­ри­мо про варіант «різні цілі», то тут все про­сто. Лю­дей лег­ко нав­чи­ти по­ста­новці однієї цілі і лю­ди­на змо­же що­ра­зу «ста­ви­ти+до­ся­га­ти». Це на­вик — не про­сто мріяти, а пе­ре­тво­рю­ва­ти мрію на ціль, щоб до­ся­га­ти. Тоді лю­ди­на не па­сив­ний спо­стерігач жит­тя, в яко­му всі ку­дись ру­ха­ють­ся, окрім ньо­го\неї, а ак­тив­ний учас­ник жит­тя!
По суті, пи­тан­ня по­ста­нов­ки цілі пов'язане з управлінням своїм ста­ном (сфор­му­ва­ти свою ціль і утри­му­ва­ти її) — прак­тич­но будь-яка лю­ди­на мо­же цьо­му лег­ко нав­чи­ти­ся. При­наймні в мене на Май­стері Управління Своїми Ста­на­ми з цим (і з інши­ми за­в­дан­ня­ми) справ­ля­ють­ся ре­гу­ляр­но.

• Хо­ча бу­ває потрібно по­пра­ц­ю­ва­ти не ли­ше з по­ста­нов­кою цілі за тех­но­логією, а й із ми­слен­ням:
  а) ко­ли навіть са­му спро­бу цілі ру­ба­ють на ко­рені своїм кри­ти­циз­мом.
  б) ко­ли лю­ди фан­та­зу­ють про настільки на­д­х­марне, що ре­алізу­ва­ти це не мож­на.
  Тоді про­сто ок­ре­мо необхідно нав­чи­ти­ся різнобічно­го ми­слен­ня — це окре­ма, спеціаль­на техніка, але по суті це ро­бо­та з ми­слен­ням клієнта.

У пи­танні ЦІЛЬ ЖИТТЯ ми при­хо­ди­мо до універ­саль­но­го «щоб бу­ло так, як я хо­чу». За­ли­шить­ся де­талізу­ва­ти «а як хо­чу?». При цьо­му не тре­ба ство­рю­ва­ти ди­ле­ми: цілей має бу­ти ба­га­то на все жит­тя чи од­на на все жит­тя?

Ціль «щоб жит­тя бу­ло та­ким, як я хо­чу» мо­же скла­да­ти­ся з відрізків жит­тя, на яких є різні цілі! Звідси мож­на до­ся­га­ти хоч дрібні і вий­ти на ве­ли­ку, хоч ве­ли­ку, через дрібні — все ве­де до то­го, що на ста­рості бу­де НЕ МУЧЕЛЬНО БОЛЯЧЕ ЗА БЕЗЦІЛЬНО про­житі, а ду­же ПРИЄМНО ЗА ЦІЛЬно про­житі...

• До речі, що­до цілей є од­на кру­та фішка про те, як зро­би­ти ще кра­ще, але про це в інший раз.

PS: для тих, хто ду­мав, що «Ціль Жит­тя = При­зна­чен­ня» ска­жу — цей знак рівності по­мил­ко­вий! Це вза­галі ду­же різні по­нят­тя та зміст у них теж різний! Про при­зна­чен­ня якось іншим ра­зом... Усьо­му свій час!