Управління конфліктами, або сам собі конфликтолог

Міжо­со­бистісні кон­флікти бу­ва­ють:
1. У лю­ди­ни з ки­мось із лю­дей.
2. Нав­ко­ло якоїсь однієї і тієї ж ме­ти:
- відпо­чи­ти в кіно або бу­дин­ку.
- по­го­во­ри­ти про ню­ан­си ви­ко­ри­стан­ня смарт­фо­на або про жит­тя.
- відпра­ви­ти ди­ти­ну вчи­ти­ся бок­су або тан­цям.
І так далі.

Суть кон­флікту — в до­сяг­ненні ме­ти лю­ди вра­хо­ву­ють тільки свої пе­ре­ко­нан­ня і цінності!

Що ро­би­ти лю­дині, як­що у неї ви­ник кон­флікт з ки­мось? Інтернет і всілякі фахівці на своїх тренінгах в один го­лос ре­ко­мен­ду­ють одне — ке­ру­ва­ти кон­флікта­ми! Все управління зво­дить­ся до ста­рих-до­брих прий­омів впли­ву при­хо­ва­но­го і мов­но­го.

Без­умов­но, як­що вже кон­флікт з лю­ди­ною є — ко­рис­но на лю­ди­ну впли­ва­ти і кон­флікт пе­ре­во­ди­ти в кон­струк­тив і співробітниц­тво. То­му я зго­ден з та­кою по­зицією в ціло­му.
При цьо­му я ре­ко­мен­дую по­ду­ма­ти: рішен­ня од­но­мо­мент­но­го кон­флікту поз­бав­ляє лю­ди­ну від шаб­лонів в го­лові через які кон­флікт ви­ник? Пра­виль­на відповідь — ні!

Шаб­ло­ни кон­флікту, які є в го­лові лю­ди­ни, бу­дуть і далі ство­рю­ва­ти пре­це­ден­ти для кон­флікту — як про­гра­ма бу­диль­ни­ка з що­ден­ним тай­ме­ром спра­цьо­ву­ван­ня в один і той же час. По­ки про­гра­ма є — во­на бу­де ви­да­ва­ти ме­лодію і постійне відклю­чен­ня бу­диль­ни­ка ніяк не при­би­рає про­гра­му.

Ма­ма про­си­ла доч­ку нав­чи­ти її ко­ри­сту­ва­ти­ся смарт­фо­ном. Доч­ка вчи­ла, але ма­ма не слу­ха­ла. То­му що не хо­че вчи­ти­ся, ма­ма хо­че по­го­во­ри­ти по ду­шам і нав­чан­ня ви­ко­ри­стан­ня техніки — це ли­ше привід. Доч­ка цьо­го не ро­зуміє і злить­ся, бо хо­че нав­чи­ти і ба­ла­ка­ни­на не про смарт­фо­ни здається відволіка­ю­чою і зай­має час, який во­на хо­че про­ве­сти з по­дру­га­ми.
По­ки доч­ка бу­де сто­я­ти на своєму, а ма­ти на своєму — да­ле­ко во­ни не підуть. Тільки міжо­со­бистісний кон­флікт бу­де все го­лоснішим і об­раз­ливішим до сліз. То­му що доч­ка не вра­хо­вує пе­ре­ко­нан­ня і цінності ма­ми (спілку­ван­ня по ду­шам), а ма­ти не вра­хо­вує пе­ре­ко­нан­ня і цінності доч­ки (по­гу­ля­ти з по­дру­га­ми). Зро­зуміло ж, що вра­хо­ву­ва­ла б ма­ма — прий­ш­ла б до або після про­гу­лян­ки. Вра­хо­ву­ва­ла б доч­ка — за­про­по­ну­ва­ла б пе­ре­не­сти роз­мо­ву і підказ­ки по смарт­фо­ну на інший час.

Зна­чить, вар­то враху­ва­ти пе­ре­ко­нан­ня і цінності іншо­го бо­ку!

• для по­чат­ку, а вже потім щось з цією дум­кою щось ро­би­ти.

Прак­ти­ка по­ка­зує, що один раз вра­хо­ва­на по­зиція дру­гої сто­ро­ни ма­ло не на­за­вжди при­би­рає кон­флікт з та­ко­го при­во­ду. То­му що лю­ди­на нав­чається не ство­рю­ва­ти си­ту­ацію кон­флікту і то­му відпа­дає по­тре­ба з ньо­го ви­хо­ди­ти. Як­що міня­ти шаб­ло­ни кон­фліктів ко­жен раз — їх бу­де все мен­ше і мен­ше.
Хо­четь­ся, щоб кон­флікти не ви­ни­ка­ли або щоб ви­ни­ка­ли і вирішу­ва­ти їх?

Шлях до управління міжо­со­бистісни­ми кон­флікта­ми та їх недо­пу­щен­ня — нав­чи­ти­ся ро­би­ти пси­хо­логічну ко­рекцію пе­ре­ко­нань і цінно­стей у се­бе: ро­зуміти по­зицію іншої лю­ди­ни і з ураху­ван­ням її ви­би­ра­ти нові спо­со­би взаємодії.

Мог­ла ма­ма ска­за­ти «доч­ка, я про­шу те­бе нав­чи­ти мене ко­ри­сту­ва­ти­ся смарт­фо­ном і по­спілку­ва­ти­ся по ду­шах. Ти ро­с­теш і мені не ви­ста­чає те­бе. Як у те­бе сьо­годні з ча­сом? ».
Мог­ла доч­ка ска­за­ти «мам, я з радістю те­бе нав­чу ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти смарт­фон і про­сто по ду­шам по­го­во­рю. Мо­же­мо сьо­годні це зро­би­ти пізніше? То­му що я вже до­мо­ви­ла­ся по­гу­ля­ти з по­друж­ка­ми і не хо­четь­ся спізню­ва­ти­ся на зустріч».

На за­вер­шен­ня — про те, чо­му кон­флікти ви­ни­ка­ють інтен­сивніше, ніж мог­ли б:
Ду­же ча­сто лю­дям ба­наль­но не ви­ста­чає влас­но­го про­дук­тив­но­го тран­со­во­го ста­ну про­тя­гом дня і про­тя­гом дов­го­го ча­су. Як­що лю­ди­на ба­наль­но не до­тран­со­вує — бу­де го­ст­ро ре­а­гу­ва­ти там, де в хо­ро­шо­му роз­кладі про­сто не кон­флікту­ва­ла б настільки інтен­сив­но. І це біда лю­ди­ни. То­му що без до­стат­ньо­го сну і тран­су — лю­ди­на не мо­же ефек­тив­но функціону­ва­ти. Яс­краві кон­флікти — це про­сто окре­мий ви­па­док нее­фек­тив­ності в та­ко­му ви­пад­ку.