Вчитель: Реальний або Паперовий

Чим більше ефек­тив­них пси­хо-тех­но­логій має лю­ди­на, тим більше у ньо­го мож­ли­вості ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ці тех­но­логії.
На шко­ду або для ко­ристі — це вже за­ле­жить від са­мої лю­ди­ни.

Ви ніко­ли не за­ми­слю­ва­ли­ся, чо­му нав­ко­ло ста­ло мен­ше лю­дей адек­ват­них, ви­хо­ва­них, ми­ро­люб­них і так далі? Ви не пов'язуєте це з кількістю так зва­них «тренінгів осо­бистісно­го зрос­тан­ня», «екс­пертів сто­сунків» та інший «ко­учів»? Ні? А дар­ма!

Да­вай­те роз­бе­ре­мо най­по­пу­лярніші об­ман­ки в темі нав­чан­ня:
1. Сер­тифікат після нав­чан­ня.
Будь-який ви­пуск­ник ВНЗ з ди­пло­мом пси­хо­ло­га по­ви­нен вміти на прак­тиці кон­суль­ту­ва­ти. Але я ще не зустрічав жод­но­го (!), хто б це вмів ро­би­ти по тех­но­логії (чи­тай — з за­ко­номірним ре­зуль­та­том).

Га­разд би не вміли після ВУЗу і йшли вчи­ти­ся, але на справі — 80% тих, з ким я сти­кав­ся при­хо­ди­ли тільки за од­ним: за папірч­цем!
Вду­май­те­ся! Вісімде­сят відсотків! З 100 прак­ти­ку­ю­чих пси­хо­логів 80 хотіли папіре­ць.

Сер­тифікат по суті це:
- чо­ти­ри­кут­ний папіре­ць або елек­тронне зоб­ра­жен­ня.
- з на­пи­сом «сер­тифікат\certificate»
- ви­да­но Пет­ром Пет­ро­ви­чем Пет­ро­вим ви­да­ний Іва­ну Іва­но­ви­чу Іва­но­ву.
- про те, що Іван відвіду­вав нав­чаль­ний захід у Пет­ра.

Папіре­ць!
Чи був Іван у Пет­ра? Не факт!
Вчи­вся Іван у Пет­ра? Не факт, міг про­сто сидіти сид­нем!
Чи вміє Іван після нав­чан­ня у Пет­ра? Не факт, міг прий­ти дізна­ти­ся нові сло­ва, а не ви­роб­ля­ти на­вич­ки!

І ось адепт яко­гось «гу­ру» і цей адепт «дістає з ши­ро­ких шта­нин» папіре­ць і ма­хає нею зі сло­ва­ми «я сер­тифіко­ва­ний!».
І що? На сло­вах він —  Лев Тол­стой, а на справі...? Не відо­мо.

Є са­ме ви­ня­ток: ко­ли пси­хо­ло­ги (особ­ли­во «прак­тичні пси­хо­ло­ги») йдуть за нав­чан­ням на­вич­кам, щоб потім ці самі на­вич­ки за­сто­со­ву­ва­ти до клієнта. Ось це вже на справі, але тут не важ­ливі папірці, а важ­ливі на­вич­ки! На­вич­ки вирішу­ють все!

2. Ак­ре­ди­тація цен­тру, де пра­цює місце­вий вчи­тель.
По суті мо­ва про те, що є якась при­ват­на юри­дич­на осо­ба (непри­бут­ко­ва ор­ганізація, ТОВ або щось ще), яке ствер­джує «Пет­ра виз­наємо!» (Вчи­телі), ну чи «не виз­наємо!». Має це «визнан­ня» фор­мат: на сайті у нас є згад­ка про ньо­го в спис­ку «гу­ру, ко­учів, тре­нерів». Мо­же бу­ти, кілька фо­ток з твор­ця­ми юри­дич­ної осо­би.

За­дай­те собі пи­тан­ня «хіба без визнан­ня цен­тром вчи­тель не здат­ний вчи­ти?»
Оче­вид­но, що вчи­тель здат­ний вчи­ти, як­що у ньо­го є знан­ня і на­вич­ки, а чиєсь визнан­ня йо­му не потрібно.

• Як­що Ви вмієте яєчню ро­би­ти, то Ви не зо­бов'язані хо­ди­ти в центр нав­чан­ня кулінарії.
• Як­що Ви вмієте яєчню ро­би­ти, то Ви мо­же­те нав­чи­ти цьо­му інших.
• Як­що Ви вмієте яєчню ро­би­ти і мо­же­те нав­чи­ти цьо­му, то Ви вмієте і мо­же­те неза­леж­но від папірця і дум­ки якійсь при­ват­ної ком­панії.

Дядь­ко\тітка відкри­ває центр, який за­рубіжна при­ват­на ком­панія «ак­ре­ди­ту­ва­ла» — тоб­то що зро­би­ла?
На сайті на­пи­са­ли, що це вже не про­сто дядь­ко\тітка, а «справжній гу­ру, чесне-пре­честне»?
Тоб­то пра­цює за ме­то­ди­кою, яку Ви у своїй при­ватній ком­панії вва­жаєте пра­виль­ною?
А звідки до­сте­мен­но відо­мо, що то, як ви чи­таєте пра­виль­но — пра­виль­но?
А «тор­го­вий нав­ча­ю­щий пред­став­ник» за ва­шою ме­то­ди­кою ро­бить або відсе­бень­ки?

ХТО ак­ре­ди­тує? При­ват­на ком­панія на чолі з яки­мось західним «гу­ру».
КОГО ак­ре­ди­тує? Місце­во­го пред­став­ни­ка.
У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ АКРЕДИТАЦІЯ? Місце­во­го пред­став­ни­ка вка­за­ли на сайті і в до­ку­мен­тах при­ват­ної ком­панії.
Далі наївна лю­ди­на має до­ду­ма­ти, що кру­та ком­панія ко­го по­па­ло не на­зве своїм, а як­що на­зва­ла, зна­чить той кру­тий.
Ні хріна не озна­чає! Але наївні ве­дуть­ся...

Схе­ма з «ак­ре­ди­тацією» ду­же зро­зуміла всім роз­суд­ли­вим лю­дям і тим, хто ко­ли-небудь сти­кав­ся з ме­ре­же­вим мар­ке­тин­гом. Лю­ди­на пла­тить «част­ку» в го­лов­ний офіс, пло­дить нав­ко­ло се­бе «тре­нерів», які діють ана­логічно. Ме­ре­же­ви­ки (лю­ди, що зай­ма­ють­ся ме­ре­же­вим мар­ке­тин­гом) обо­жню­ють такі трЕнінгі і ко­учинг, а ло­хи (в слов­ни­ко­во­му зна­ченні — наївні лю­ди) «ве­дуть­ся» на такі за­хо­ди, пла­тять. Най­страшніше в цьо­му всьо­му те, наскільки, за­ги­джені го­ло­ви потім у клієнтів, після об­роб­ки вся­ко­го ро­ду «гу­ру»... Тут і тре­не­ри «осо­бистісно­го зрос­тан­ня», «екс­пер­ти сто­сунків», «бізнес тре­не­ри», «во­рож­ки та­ро», «ну­ме­ро­ло­ги» і всі інші.

Тоб­то по суті «ак­ре­ди­тація» вза­галі нічо­го (!) не озна­чає на справі! Це ли­ше умов­но «сло­весне підтвер­джен­ня»...
Дядь­ко\Тітка, які відкри­ли свою юри­дич­ну осо­ба і по­си­ла­ють­ся на іншу юри­дич­ну осо­бу, є у вільно­му до­ступі десь там да­ле­ко.

Мо­ло­да лю­ди­на! Ми, росіяни, не об­ма­нюємо один од­но­го!
© х \ ф Брат 2

Ак­ре­ди­тація та\або сер­тифікація — НЕ га­рантія:
- що клієнта про­кон­суль­ту­ють так, що йо­го за­в­дан­ня вирішить­ся.
- що клієнта нав­чать так, що він бу­де ма­ти на­вик.

НЕ важ­ли­ва «тор­го­ва мар­ка»: Nlp, Seg, Icf, Dhe, Nhr, Ге­штальт, Те­та-хілінг або щось ще.
Важ­ли­во на справі за­без­пе­чи­ти зміну клієнту:
За­без­пе­чив — про­фесіонал, не за­без­пе­чив — ди­ле­тант і ніякий папіре­ць не вря­тує вже.

Вчи­тель бу­ває або Ре­аль­ний або Па­пе­ро­вий!
Ре­аль­ний Вчи­тель — вва­жає важ­ли­вим нав­чи­ти клієнта на­вич­кам і ре­зуль­та­ти клієнта.
Па­пе­ро­вий Вчи­тель — вва­жає важ­ли­вим ак­ре­ди­тацію і сер­тифікат.

А чо­го хо­че клієнт і що вва­жає важ­ли­вим? Нав­чи­ти­ся на­вич­кам або Папіре­ць — за­ле­жить від то­го, що в го­лові у клієнта...