Розведення З Причепом — не вирок, якщо діяти з розумом

РСП – Роз­лу­че­на З При­че­пом — не те, що я так при­низ­ли­во ка­жу, а про­сто роз­шиф­ро­вую по­ши­ре­ний термін. До речі, а що при­низ­ли­во­го в цій аб­ревіатурі — я не знаю. От вза­галі не ро­зумію, на що об­ра­жа­ти­ся. Факт же! Навіть по-своєму ми­лий — за ра­ху­нок пест­ли­во-змен­шу­валь­но­го на­пи­сан­ня.

• Гірше ж, ко­ли Роз­лу­че­ни­ще З При­че­пи­щем.

І от, при­пустімо, бу­ла дівчи­на, і во­на вий­ш­ла заміж, а потім і ди­ти­на на­ро­ди­ла­ся,

• або декілька!

а потім щось пішло не так.

• у цій статті не важ­ли­во, що са­ме…

І во­на роз­лу­чи­ла­ся. А як це ча­сто бу­ває в на­ших кра­ях – ди­ти­на за­ли­шається з матір’ю.

• Хо­ча РСП — це ж не тільки жінки, але й чо­ловіки. У них подібна історія, але зі своєю спе­цифікою. Мож­ли­во, якось роз­повім, а по­ки про жінок.

Роз­г­ля­не­мо за один раз од­ра­зу два варіан­ти:
з ма­лолітньою ди­ти­ною (до 14 років).
з непов­нолітньою ди­ти­ною (до 18 років).

Варіант, де вже до­рос­ла ди­ти­на 20 і більше років – не роз­гля­даємо! Бо, НАЙЧАСТІШЕ, там уже діти жи­вуть своїм жит­тям, і чим старші — тим більш імовірно, що жи­вуть ОКРЕМО від ма­ми.

Фух, з вхідни­ми да­ни­ми розібра­ли­ся! Ру­хаємо­ся до суті пи­тан­ня:
Як жінці, яка роз­лу­че­на і з ди­ти­ною, опи­ни­ти­ся в дов­го­стро­ко­вих сто­сун­ках з чо­ловіком ЛЕГШЕ, ПРОСТІШЕ і З БІЛЬШОЮ ЙМОВІРНІСТЮ?

Є кілька мо­ментів, які ко­рис­но враху­ва­ти і по­во­ди­ти­ся відповідно.

1. ПОТРІБНО ДАТИ ЧОЛОВІКУ ЗРОЗУМІТИ, ЩО «ДИТИНА НЕ БУДЕ МІЖ НИМИ».

При­хо­дить чо­ловік до­до­му, а вдо­ма жінка з ди­ти­ною, яка за­би­рає її час і си­ли.

Йо­го тре­ба го­ду­ва­ти, поїти, уро­ки, ви­гу­лю­ван­ня і все інше — цим здебільшо­го бу­де зай­ма­ти­ся ма­ма ди­ти­ни.

Ди­ти­на ка­при­зує, туп­цює, ве­ре­дує – ма­ма вит­ра­чає більше ча­су, більше сил.

То тарілку су­пу пе­ре­вер­нув — і тре­ба но­ву на­ли­ти, про­сти­рад­ло за­мо­чи­ти, в пран­ня ки­ну­ти, підло­гу ви­тер­ти, щоб по квар­тирі це все не роз­нес­ло­ся…

То уро­ки не мо­же зро­би­ти — і тре­ба йо­му по­яс­ню­ва­ти…

То істе­ри­ка через те, що не да­ли по­гу­ля­ти, або по­дру­га\друг об­ра­зив на про­гу­лянці, або щось за­гу­би­ли.

А чо­ловіку, при­пустімо, хо­четь­ся сек­су. Не бу­ло б ди­ти­ни – жінка б не вто­ми­ла­ся від при­род­ної ме­тушні з ди­ти­ною. Але ди­ти­на є. Ме­туш­ня є. Во­на вто­ми­ла­ся! А він хо­че... І як­що на по­чат­ку спільно­го жит­тя во­на ще мо­же зоб­ра­зи­ти, що не вто­ми­ла­ся… то потім уже не змо­же зоб­ра­жа­ти — вилізе нут­ро.

А що має ро­би­ти чо­ловік?

• Беріть в ру­ки «оліве­ць» і по­чи­най­те ваш вечір?
  Він не про це мріяв, знай­ом­ля­чись із жінкою…

Ана­логічно з ба­наль­ним спілку­ван­ням, спільним пе­ре­гля­дом фільмів і всім іншим. Він хо­че, а їй не до то­го…

Хо­че­те опи­ни­ти­ся в дов­го­стро­ко­вих сто­сун­ках з чо­ловіком лег­ше, простіше і з більшою ймовірністю?

Потрібно по­бу­ду­ва­ти з ди­ти­ною такі сто­сун­ки, де ди­ти­на не за­ва­жа­ти­ме: Вам зай­ма­ти­ся чо­ловіком (спілку­ван­ня, близькість, інтим, про­гу­лян­ка то­що) і чо­ловікові зай­ма­ти­ся ва­ми. Це не озна­чає, що за­вжди ди­ти­на на дру­го­му місці, але ди­тині має при­щеплю­ва­ти­ся са­мостійність, по­ва­га до ма­ми, по­ва­га до чо­ловіка ма­ми.

То­му потрібно да­ти чо­ловікові зро­зуміти, що у Вас бу­де час на ньо­го і між Ва­ми не бу­де сто­я­ти ди­ти­на.

ПОТРІБНО ДАТИ ЧОЛОВІКУ ЗРОЗУМІТИ, ЩО «ДИТИНА НЕ ОБІЙДЕТЬСЯ І КОПІЙКИ ВИТРАТ».

Ма­ло який чо­ловік мріє про­сто так взя­ти й пла­ти­ти за чи­юсь ди­ти­ну. Доб­ре ще в ме­жах «за­ли­цян­ня» за свою жінку, але за ЧУЖУ ди­ти­ну — охо­чих ма­ло.

• І не тре­ба мені роз­повіда­ти про «не бу­ває чу­жих дітей» і «як­що чо­ловік лю­бить жінку – то лю­бить і її ди­ти­ну».
  Я з од­но­го бо­ку зго­ден, а з іншо­го бо­ку я ка­жу про те, що сло­во «лю­би­ти» і сло­во «утри­му­ва­ти» — це різні сло­ва, різні на­бо­ри букв. Лю­би­ти — мо­же й бу­де (про це пункт ниж­че), а от вит­ра­ча­ти гроші не хо­че і має пра­во не хотіти!

До то­го, як сто­сун­ки мог­ли б по­ча­ти­ся — чо­ловіки оціню­ють.

Тро­хи фактів на­ки­не­мо:
- щомісячні вит­ра­ти на ко­му­нал­ку (во­да, світло, газ, елек­тро­е­нергія) зрос­туть;
- вит­ра­ти на їжу зрос­туть;
- вит­ра­ти на одяг, взут­тя зрос­туть;
- вит­ра­ти на по­да­рун­ки зрос­туть;
- вит­ра­ти на мо­ре і по­до­рожі зрос­туть;

• До­повніть спи­сок самі…

Хо­че­те опи­ни­ти­ся в дов­го­стро­ко­вих сто­сун­ках з чо­ловіком лег­ше, простіше і з більшою ймовірністю?

САМІ за­без­пе­чуй­те! У нас же ген­дер­на рівність он уже скільки де­сятків років. По­де­ку­ди навіть є кво­ти й різно­маніття. Ро­бо­ти по­в­но. Ди­ти­на твоя? Тобі й зай­ма­ти­ся! А не пе­ре­кла­да­ти або по­кла­да­ти відповідальність на чо­ловіка, який не є бать­ком ди­тині.

От як­що чо­ловік за­хо­че — то так, мож­на і вар­то да­ти йо­му мож­ливість «вми­ка­ти­ся».

Але (!) спо­чат­ку потрібно да­ти чо­ловікові зро­зуміти, що він не пла­ти­ти­ме за ди­ти­ну!

ПОТРІБНО ДАТИ ЧОЛОВІКУ ЗРОЗУМІТИ, ЩО «З БОКУ БАТЬКА ТА ДИТИНИ НЕ БУДЕ ПРОБЛЕМ».

Бать­ко ди­ти­ни, а та­кож ба­бусі\дідусі та інші пер­со­нажі з бо­ку ко­лиш­ньо­го чо­ловіка.

Ко­лишній чо­ловік – це да­ле­ко не за­вжди адек­ват­на лю­ди­на.

• Як і йо­го рідня…

І най­о­че­видніше — чо­ловік не хо­че йо­го\їх ба­чи­ти, чу­ти і вза­галі якось кон­так­ту­ва­ти.

Але є і два витіка­ю­чих мо­мен­ти:
а) Най­дурніше і най­пряміше, що мо­же ро­би­ти ко­лишній чо­ловік — це при­хо­ди­ти з розбірка­ми до но­во­го чо­ловіка йо­го ко­лиш­ньої дру­жи­ни.

• У на­роді є навіть спеціальні сло­ва, яки­ми по­зна­ча­ють но­во­го чо­ловіка — «йо*ар, ха­халь, піхарь» і так далі.

Май­бутній чо­ловік або навіть чо­ловік НЕ мріє про жінку + не свою ди­ти­ну + псу­ван­ня май­на й мор­добій з ки­мось із ми­ну­ло­го жит­тя йо­го по­тенційної\нинішньої жінки.

То­му ко­рис­но за­без­пе­чи­ти собі такі сто­сун­ки з ко­лишнім чо­ловіком, де той не полізе до по­тенційно­го\нинішньо­го чо­ловіка.

• Мож­на по­шу­ка­ти чо­ловіка, до яко­го не полізе ко­лишній, але все ж стат­тя про те, як простіше, лег­ше і з більшою ймовірністю опи­ни­ти­ся в дов­го­стро­ко­вих сто­сун­ках. Пам’ятаєте, так? І то­му тре­ба все ж із ко­лишнім чо­ловіком розібра­ти­ся.

б) За­кулісне підле інтри­ган­ство.

Це те са­ме, ко­ли ди­ти­ну та­то бе­ре до се­бе.

«Та­то вихідно­го дня»

Ко­лишній чо­ловік, йо­го ма­ма і та­то, а та­кож усі інші, не тільки зай­ма­ють­ся ди­ти­ною, але й «на­кру­чу­ють» про­ти ма­ми! І про­ти її но­во­го чо­ловіка!

• Це все твоя ма­ма шльон­дра, проміня­ла сім’ю на х*й! Та­то те­бе так лю­бить, ма­му досі лю­бить, а ма­ма он яка… Ще й йо*ар її цей но­вий… Страш­на лю­ди­на, підла, хит­ра, зла! Ти як­що що при­див­ляй­ся і ка­жи нам! Ми те­бе лю­би­мо і в об­ра­зу не да­мо…

А ко­ли но­вий чо­ловік вирішить щось ди­тині підка­за­ти або нав­чи­ти…

• На­при­клад, їзди­ти на ве­ло­си­педі.

…ди­тині «та сто­ро­на» про­миє мізки і пе­ре­кру­тить усе на свій лад…

• От ба­чиш, який гад і сво­ло­та!
  Ко­ман­дує то­бою!
  Або… Вва­жає, що ти сам не мо­жеш нав­чи­ти­ся!
  Або… Ве­ло­си­пед — це небез­печ­но, мож­на впа­сти, щось зла­ма­ти…
  Ба­чиш, ба­чиш? Гад! Сво­ло­та! Не лю­бить те­бе! Зла тобі ба­жає!

От уже ди­ти­на недо­люб­лює. Чо­ловікові неприємно бу­де ба­чи­ти, як ди­ти­на йо­го по­тенційної\нинішньої парт­нер­ки ха­мить, дер­зить, фир­кає, кру­тить но­сом то­що.

От уже жінці тре­ба вирішу­ва­ти кон­флікт між її ди­ти­ною і но­вим чо­ловіком.

А як вирішу­ва­ти? Як­що жінка стане на бік чо­ловіка — про­па­ган­да ко­лиш­ньо­го чо­ловіка до­дасть но­вий ар­гу­мент.

• Ма­ти та­та і те­бе проміня­ла на ли­ходія — бо на йо­го боці!

Як­що жінка стане на бік ди­ти­ни — но­вий чо­ловік бу­де неза­до­во­ле­ний. Навіщо йо­му весь цей на­пряг?

То­му тре­ба розібра­ти­ся зі своїм ко­лишнім чо­ловіком — щоб він і йо­го сви­та НЕ лізли у ва­ше жит­тя і до ва­шо­го по­тенційно­го\нинішньо­го чо­ловіка.

Це ВАШ пря­мий обов’язок! Це ВАШ ко­лишній чо­ловік і ВАША ко­лиш­ня сім’я! ВАМ і роз­би­ра­ти­ся!

Вар­то на­ла­го­ди­ти співпра­цю з ко­лишнім чо­ловіком, пра­виль­но по­яс­ни­ти, ар­гу­мен­ту­ва­ти і пе­ре­ко­на­ти.

Хо­че­те опи­ни­ти­ся в дов­го­стро­ко­вих сто­сун­ках з чо­ловіком лег­ше, простіше і з більшою ймовірністю?

По­бу­дуй­те з ЧОЛОВІКОМ (і йо­го ріднею) такі сто­сун­ки, щоб во­ни НЕ ЗАВАЖАЛИ: ди­тині, жінці, но­во­му чо­ловіку жінки.

Потрібно по­ка­за­ти но­во­му чо­ловікові — що він ніко­ли й ніяк не відчує ко­лиш­ньо­го чо­ловіка. У край­ньо­му ви­пад­ку — це бу­де незнач­но. 

ПОТРІБНО ДАТИ ЧОЛОВІКУ ЗРОЗУМІТИ, ЩО «ВИХОВУВАТИ ДИТИНУ НЕ ТРЕБА».

Ба­га­то чо­ловіків не хо­чуть ви­хо­ву­ва­ти чу­жу ди­ти­ну. Бо для них у цьо­му є щось при­низ­ли­ве.

• Хо­ча як на мене — лю­ди постійно ко­гось ви­хо­ву­ють:
  незнай­о­мих лю­дей у соц­ме­ре­жах, підлег­лих на ро­боті то­що.

Але як­що чо­ловік має якесь та­ке об­ме­жу­вальне пе­ре­ко­нан­ня — то потрібно йо­му це пе­ре­ко­нан­ня ко­ри­гу­ва­ти. Мо­в­ляв, ди­ти­на вже ви­хо­ва­на і не по­тре­бує ви­хо­ван­ня, а ре­шту я й са­ма впо­ра­ю­ся. По­ва­жаю за­вжди. А де са­ма не впо­ра­ю­ся — до­по­мо­га бу­де настільки незнач­на, що чо­ловік її не відчує.

ПІДСУМОК:
1. За­без­пе­чи­ти собі та­ку ди­ти­ну, яка для ма­ми і її но­во­го чо­ловіка не бу­де про­бле­мою.
2. По­яс­ни­ти чо­ловікові, що про­блем не бу­де.
3. Про­де­мон­стру­ва­ти, що про­блем немає.

І от тільки тоді для чо­ловіка жінка, у якої є ди­ти­на, здасть­ся не про­блем­ною:
- во­на йо­му по­до­бається.
- во­на вміє ви­хо­ва­ти ота­ку пре­крас­ну ди­ти­ну, зна­чить і їхню спільну змо­же.
- у неї вже є го­то­ва ди­ти­на і мож­на з нею бо­ну­сом спілку­ва­ти­ся і гра­ти.