Навик - це не чарівна таблетка

За ба­га­то років своєї тре­нерсь­кої діяль­ності я іноді сти­ка­ю­ся з людь­ми, у яких ро­зуміння то­го, що та­ке на­вик аб­со­лют­но по­мил­ко­во.

Мені, на­пев­но, по­ща­сти­ло. Ко­лись в шкільні ро­ки я хо­див на ру­ко­паш­ний бій — в шко­лу ру­ко­паш­но­го про­тидії при Міністерстві Внутрішніх Справ. У мене був тре­нер, Во­ло­ди­мир Ми­ко­лай­о­вич, який не тільки роз­ви­вав на­ви­ки, але і ба­га­то по­яс­ню­вав нам. Се­ред іншо­го він го­во­рив:
«На тре­ну­ван­нях Ви роз­ви­ваєте на­вик і ко­ли він почне доб­ре пра­ц­ю­ва­ти — він бу­де пра­ц­ю­ва­ти не все жит­тя, а рівно стільки, скільки Ви бу­де­те йо­го підт­ри­му­ва­ти».

На своїх тренінгах я бу­ва­ло зустрічав лю­дей, які не ро­зуміють цих про­стих істин. Для них і тренінг та на­вик — це як чарівна таб­лет­ка:
Прой­шов тренінг і роз­ви­нув на­вик — зна­чить, він пра­ц­ю­ва­ти­ме за­вжди.

На­вик — це не чарівна таб­лет­ка ти­пу ви­пив і мож­на нічо­го не ро­би­ти.

Ко­жен, хто хо­див на кур­си водіння, а потім не во­див ав­то­мобіль 1-3-5 років — сівши за кер­мо, не мо­же поїха­ти або зовсім, або мо­же поїха­ти ду­же і ду­же по­га­но.

Ко­жен, хто нав­чи­вся жон­глю­ва­ти і довгі ро­ки не жон­глю­вав — або не мо­же це ро­би­ти знов, або ро­бить вкрай по­га­но і м'ячи­ки ва­лять­ся з рук.

Ко­жен, хто вив­чав англійсь­ку мо­ву і потім пе­ре­став її чи­та­ти, слу­хати, пи­са­ти, го­во­ри­ти — знає, що з ча­сом язик не по­вер­тається, сло­ва не зро­зумілі і так далі.

Навіть ку­би­ки пре­са, як­що їх на­ка­ча­ти, а потім не підт­ри­му­ва­ти свою фор­му — губ­лять­ся під ша­ра­ми жи­ру, м'язи зду­ва­ють­ся, на­ван­та­жен­ня і раніше не під си­лу.

На­вик — це те, що спо­чат­ку потрібно роз­ви­ну­ти і потім во­но пра­цює доб­ре до тих пір, по­ки ре­гу­ляр­но ви­ко­ри­сто­вується.

Ор­ганізм — не ду­рень! Він не бу­де підт­ри­му­ва­ти пра­це­з­датність то­го, що не потрібно. А са­ме так сприй­мається на­вик, який не за­сто­со­вується дов­го.

Ви­хо­дить про­ста си­ту­ація: лю­ди­на роз­ви­ває на­вик — йде, за­сто­со­вує на­вик, а в якийсь мо­мент пе­ре­стає за­сто­со­ву­ва­ти і на­вик за­ти­рається: стає нелег­ко, ви­хо­дить так собі.

Нав­чи­ти­ся і за­би­ти на на­пра­цьо­ва­ний там на­вик — це пря­мий шлях в те, щоб по­вер­та­ти­ся до скром­них ре­зуль­татів у житті.

На­вик потрібно роз­ви­ну­ти і підт­ри­му­ва­ти — тоді він зберігається і дає свої пло­ди.

Ре­альність так вла­што­ва­на, що во­на ство­рює умо­ви, ко­ли один і той же на­вик не бу­де потрібен постійно. Через час будь-який на­вик пе­ре­стає бу­ти потрібен.

• і не тільки на­вик: стан сну і ба­дьо­рості, го­лод і ситість…

Як­що за­в­дан­ня, які ви­ма­га­ють на­вик, з'яв­ля­ють­ся — з'яв­ляється і необхідність на­вик відно­ви­ти. Хтось зро­бив неве­ли­ку пе­ре­рву і ви­хо­дить відно­ви­ти са­мостійно. Хтось зро­бив ве­ли­ку пе­ре­рву і тоді потрібна до­по­мо­га Про­фесійно­го тре­не­ра.

Такі за­ко­ни Ре­аль­ності - їх ко­рис­но ро­зуміти і вра­хо­ву­ва­ти.