Медитація та гіпноз

Де­які чу­ли сло­во «ме­ди­тація» і де­які навіть про­бу­ва­ли це: за кни­га­ми, відео в ютуб, на за­нят­тях йо­гою, на бе­резі оке­а­ну і так далі. Де­які чу­ли сло­во «гіпноз» — ось тут цікавіше, бо гіпноз про­бу­ва­ли не всі.

Ме­ди­тація — це, ко­ли лю­ди­на ме­ди­тує, тоб­то. вхо­дить у ме­ди­та­тив­ний стан.

Гіпноз — це про­цес, ко­ли од­на лю­ди­на гіпно­ти­зує іншу. Са­могіпноз — ко­ли се­бе гіпно­ти­зує. В обох ви­пад­ках гіпно­зу хтось вхо­дить у стан тран­су і йо­му навіюють.

Звідси за­ко­номірний вис­но­вок — ме­ди­тація та гіпноз схожі тим, що під час цьо­го лю­ди­на вхо­дить у стан: ме­ди­ту­ни на­зи­ва­ють йо­го ме­ди­та­тив­ним, гіпно­ти­зе­ри на­зи­ва­ють йо­го тран­сом.

З по­гля­ду то­го, що відбу­вається в цей мо­мент з моз­ком – він по­чи­нає пра­ц­ю­ва­ти у пев­но­му ритмі або на певній хвилі: аль­фа чи те­та.

Аль­фа — негли­бо­кий стан тран­су, ме­ди­тація.
Те­та — гли­бо­кий стан тран­су.

Ме­ди­тація — це більш ду­хов­но-релігійний підхід і він слу­жить то­му, щоб за­спо­коїти­ся, зу­пи­ни­ти потік ду­мок, от­ри­ма­ти інсайт або зло­ви­ти про­світлен­ня.
Гіпноз — це підхід більш на­у­ко­во-ме­дич­ний. То­му що транс там ви­ко­ри­сто­вується най­частіше ра­зом із навіюван­ням.

• Щоб лю­ди­на не сиділа «за дар­ма».

Щоб до­по­мог­ти лю­дині САМОСТОЙНО зміни­тись. Від «зга­да­ти чи за­бу­ти», до «во­ру­ши­ти кінцівкою».

• У то­му числі діто­род­ною — мо­же у ко­гось дав­но не во­ру­ши­ла­ся.

Відко­ри­гу­ва­ти емоційні ре­акції. Збу­ди­ти до несвідо­мих вчинків.

• Ко­рот­ше ка­жу­чи, ко­ли потрібно щоб лю­ди­на щось зро­бив НЕСВІДОМО! Оскільки спо­чат­ку на­у­ко­во-ме­дич­ний підхід, то й цілі відповідні.

Простіше ка­жу­чи і ме­ди­тація та гіпноз — прак­ти­ки. Одні вирішу­ва­ли ду­хов­но-філо­соф­ські за­в­дан­ня. Інші вирішу­ва­ли при­кладні за­в­дан­ня здо­ров'я та ко­рекції по­ведінки.

Ні те, ні інше — непо­га­но. Ось тільки од­на де­таль. Ме­ди­тація доз­во­ляє лю­дині на­фан­та­зу­ва­ти будь-що.

Ду­рень — дум­кою боагатіє

І ко­ристь від та­кої ме­ди­тації — ча­сто не оче­вид­на.

• Ну уяви­ла лю­ди­на, що йо­го ду­ша зли­ла­ся з енергією Землі і ви­пу­сти­ла по­то­ки щастя. І що?

Інша річ — ко­ли цілі прак­тичні! Тоді наз­ва про­це­су не має зна­чен­ня. Хоч ме­ди­тація, хоч гіпноз.

І по­ки що си­дять на ка­ре­ма­тах йо­ги і ду­ма­ють, що во­ни роб­лять щось унікальне. Во­ни роб­лять те са­ме, що са­могіпно­ти­зе­ри. Теж са­ме! Ли­ше на ка­ре­маті. І без навіюван­ня.

Як­що тре­нер — гіпно­ти­зер-праг­ма­тик, він за­ну­рює в транс негли­бо­кий або гли­бо­кий. Ви­ко­ри­сто­вує транс, який через свою спе­цифіку до­по­ма­гає відпо­чи­ва­ти і оздо­ров­лю­ва­ти­ся, а по­пут­но гіпно­ти­зер навіює зміни.
Як­що тре­нер — ме­ди­та­тор-філо­соф, він за­ну­рює в ме­ди­та­тив­ний стан чи стан аль­фа. Ви­ко­ри­сто­вує для відпо­чин­ку, спо­гля­дан­ня влас­них ду­мок, усвідом­ле­ності, де­я­ких інсайтів.

Філо­соф­сь­кий-ме­ди­та­тор чи прак­тич­ний гіпно­ти­зер — хто страшніший і хто ко­ри­сніший? Ко­ли зро­зуміло, що й ті, й інші пра­ц­ю­ють із тран­сом — зро­зуміло, що не страшні ні ті, ні інші.

Єдине, на що вар­то звер­ну­ти ува­гу — як­що після цих усіх «за­ну­реннь» бу­ла ко­ристь, то тут ви­г­рає «гіпноз». То­му що за йо­го до­по­мо­гою мож­на от­ри­ма­ти щось прак­тичне. А за до­по­мо­гою «ме­ди­тації» — ні.

Як­що за до­по­мо­гою «ме­ди­тації» лю­ди­на от­ри­ма­ла щось прак­тичне — це озна­чає, що їй зро­би­ли «гіпноз», а на­зва­ли «ме­ди­тацією».