Війна, як різновид везіння

На­пев­но, ви чу­ли та­ку фра­зу «ко­му війна, а ко­му рідна ма­ти»! І ба­га­то хто її сприй­має ви­ключ­но, як щось по­гане. Мож­ли­во, в яки­хось си­ту­аціях це справді так. На­жи­ва­ти­ся — мо­же бу­ти по­га­но, як­що страж­да­ють лю­ди. А як­що не про страж­дан­ня та на­жи­ву?

• Так, бу­ває, що хтось не на­жи­вається!

Ви навіть не уяв­ляєте, як ба­га­то лю­дей з мо­го ото­чен­ня опи­ни­ли­ся в си­ту­ації, ко­ли війна зміни­ла їхнє жит­тя в КРАЩИЙ бік!

• Пані Уда­ча, мах­ну­ла своєю чарівною па­лич­кою і ВЖУХ — везіння по­пер­ло!

Хтось по­чав жи­ти ра­зом, хтось зміг без­ко­штов­но по­до­ро­жу­ва­ти Євро­пою, хтось виїхав на ПМП, хтось от­ри­мав підви­щен­ня по службі, хтось вирішив пи­тан­ня у бізнесі, і так далі. І все це за­в­дя­ки війні.

Війна — це різно­вид по­трясіння! Будь-яке по­трясіння — це ко­ли тря­суть! Тря­суть за­вжди ру­ха­ми вго­ру і вниз! Як­що по­трап­ля­ти в мо­мент трясіння вго­ру — мож­на вже ви­ко­ри­ста­ти по­трясіння, як трамплін та…

• Так, злетіти! ???? Або, як мінімум, ви­со­ко стриб­ну­ти!

Ні, без­пе­реч­но, я ду­же доб­ре ро­зумію, що війна несе ба­га­то го­ря! Від за­ги­белі лю­дей до каліцтв, від пош­код­жен­ня жит­ла до ро­з­ру­хи. Це не ка­жу­чи вже про психічні трав­ми, які підля­га­ють ліку­ван­ню. Хто хто, а лю­ди­на з моїми знан­ня­ми, на­вич­ка­ми та до­свідом, ма­буть, ро­зуміє, що ка­же.

І то­му ми маємо та­ку ціка­ву си­ту­ацію. Як­що відки­ну­ти факт рап­то­вої невдачі, ко­ли при­летіло і жах на­став — то вий­де, що од­ним Ве­зе, а іншим Неве­зе!

Ви­ни­ка­ють си­ту­ації, в яких за­га­лом од­на­кові лю­ди от­ри­му­ють зовсім різне жит­тя! Приємне чи нав­па­ки. Чо­му так? Спра­ва у різних па­тер­нах ми­слен­ня!

• Не вза­галі, а в мо­менті!

Ве­зун­чик інак­ше ду­має та інак­ше оцінює те, що відбу­вається! Скільки лю­дей ви­кла­дає фот­ки в інс­та­грам: як во­ни радісно про­во­дять час у Польщі, Німеч­чині, Франції, Нор­вегії та інших місцях? Хтось сам, хтось із дру­гою по­ло­вин­кою.

• І не важ­ли­во, як змог­ли виїха­ти... По­вез­ло!

Хто з ди­ти­ною, хто як... Манд­ру­ють та по­сміха­ють­ся. Та ще й без­ко­штов­но пе­ре­су­ва­ю­чись іншою країною. Та ще й із щомісяч­ною до­по­мо­гою, навіть як­що на кілька місяців. Та ще й із нор­маль­ним місцем про­жи­ван­ня, де да­ли по­жи­ти.

• Це ду­же ве­зу­чим!
  Ве­зу­чим мень­ше — вже не квар­ти­ра, а кімна­та у гур­то­жит­ку чи ще якось.

Оце фішка ми­слен­ня — ро­зуміти «а ко­ли ж ве­зе?»!

А неве­зучі ро­зуміють? Ні… Хтось міг ви­ру­ши­ти у по­до­рож, але за­ли­ши­вся… Хтось міг роз­по­ча­ти сто­сун­ки, але відмо­ви­вся… Хтось міг про­су­ну­ти­ся у своєму бізнесі, але за­бук­су­вав… Хтось міг роз­ви­ва­ти­ся, але де­гра­ду­вав…
Ви­хо­дя­чи з яко­гось іншо­го ми­слен­ня. Неве­зу­чо­го!

Бу­ває ще так, що ко­мусь по­вез­ло, але во­ни ско­чу­ють­ся в невда­чу. Мо­же, знаєте та­ких? Пе­реїха­ли в ти­хе та гарне місце, але ввімкнув­ся у го­лові внутрішній діалог під гас­лом «все по­га­но, тра­гедія, жах», свій стан ну­прав­ля­е­мо дійшов до нега­ти­ву і ігно­ру­ють всі ті при­на­ди, що тимча­со­во є нав­ко­ло.

То­му, ку­ди ко­ри­сніше бу­ти Ве­зун­чи­ком — мож­ли­во­стей більше, більше при­водів для ра­дості зо­кре­ма й жит­тя вза­галі!