Страх самотності і страх натовпу

Є пер­ша різно­вид стра­ху — страх «са­мот­ності».
Мо­в­ляв, логіка про­ста: ко­ли лю­ди­на щось ро­бить, во­на ро­бить ли­ше то­му, що так роб­лять всі.

Всі побігли, і я побіг
© х \ ф Джентль­ме­ни удачі

Ось так хло­пе­ць про­ки­дається вранці і не особ­ли­во ду­ма­ю­чи одя­гає шта­ни пе­ред ви­хо­дом на ву­ли­цю. Або джин­си. Ну або хо­ча б шор­ти. В жод­но­му разі — не спідни­цю і не плат­тя!

Не то­му що хло­пе­ць ге­те­ро­сек­су­аль­ної орієнтації, а то­му що ТАК РОБЛЯТЬ ВСІ! У більш ши­ро­ко­му сенсі — всі но­сять одяг ... Як­що за­ду­ма­ти­ся, то в Ре­аль­ності є лю­ди, які не но­сять одяг. Є ті, хто не но­сять шта­ни. Але той хло­пе­ць но­сить! Чо­му?
Відповідь на це пи­тан­ня зна­хо­дить­ся в об­ласті не тільки пси­хо­логії, але і мар­ке­тин­гу — у хлоп­ця є страх бу­ти «не як всі». Це мо­мент, ко­ли лю­дині простіше діяти без роз­ду­му. Спро­би за­ду­ма­ти­ся на­во­дять на дум­ку про те, що інша по­ведінка мо­же при­ве­сти до та­ко­го нега­ти­ву, що кра­ще і не по­чи­на­ти...

Ось лю­ди­на і ро­бить, як всі. Інак­ше — страш­но!

Но­вий рік і тре­ба по­да­рун­ки да­ру­ва­ти. Кра­ще по­да­ру­ва­ти. Чо­му? То­му що всі да­ру­ють по­да­рун­ки!

Дві по­друж­ки йдуть в пар­ку і до однієї з них підхо­дить хло­пе­ць знай­о­ми­ти­ся, а та відши­ває хлоп­ця. Чо­му? Всі дівча­та відши­ва­ють!

Лю­ди­ну ля­кає бу­ти не як всі, відби­ти­ся від ко­лек­ти­ву, вий­ти з на­тов­пу. Хіба ма­ло що бу­де? Зг­раї птахів, риб та іншої жив­ності ду­же люб­лять за­ли­ша­ти­ся з усіма. Так простіше ви­жи­ти.

Є дру­гий різно­вид стра­ху — страх «на­тов­пу».

Одяг, як у всіх. Рінг­тон як у всіх. Зачіска, як у всіх. Це сіро і нуд­но. Ви­пенд­ри­ти­ся нічим. А хо­четь­ся. То­му що опи­ни­ти­ся на ря­ду з усіма — страш­но.

• То­му що всі — це не про­сто на­товп. Це ста­до. Ба­ранів, звісно.

Це страш­но і то­му хо­четь­ся по­плив­ти про­ти течії, вий­ти з без­меж­ної пля­ми сірої ма­си. Ста­ти кра­ще, ніж всі во­ни! Не «як всі», а інак­ше! То­му що страш­но опу­сти­ти­ся і ста­ти нікчем­ним. Ско­ти­ти­ся в своїх влас­них очах. В очах інших — ще страшніше.

І ми, Хим­ко, лю­ди
© х\ф За дво­ма зай­ця­ми

Всі на Балі по­летіли, зна­чить, тре­ба ва­ли­ти звідти. В інше місце. Де немає всіх. Де тільки ву­зь­ке ко­ло. То­му що інших там немає, а я — є! То­му що я не як всі, я — еліта! Навіть як­що тільки в своїй суб'єктивній ре­аль­ності.

Це ли­ше два з чо­ти­рьох стан­дарт­них страхів які спо­ну­ка­ють лю­дей на вчин­ки.