Колега заважає працювати – впливаємо на колегу

Ко­ле­ги за­ва­жа­ють пра­ц­ю­ва­ти пе­ре­важ­но не спеціаль­но, хо­ча від то­го не лег­ше. Най­частіше ко­ле­га відволікає від ро­бо­ти роз­мо­вою: щось при­хо­дить роз­повісти (по­зи­тивне чи нега­тивне), щось за­пи­тає (і не раз). По суті, ко­ле­га ке­рує роз­мо­вою: скільки роз­повіда­ти­ме чи скільки пи­та­ти­ме — вибір ко­ле­ги.

Го­во­ри­ти­му про ко­лег неза­леж­но від статі.

Як­що нічо­го не ро­би­ти — ко­ле­га й на­далі за­ва­жа­ти­ме стільки, скільки хо­че. То­му що не ду­має, чо­го хо­че той, ко­му він за­ва­жає. Адже такі ба­жан­ня у лю­ди­ни є:
Ба­жан­ня до­сяг­ти на ро­боті ре­зуль­та­ту, яким бу­де за­до­во­ле­на са­ма?
Ба­жан­ня бу­ти по­зи­тив­но відзна­че­ним керівни­ком та от­ри­ма­ти збільшен­ня гро­шей?
Ба­жан­ня зро­би­ти свій якісний вне­сок у спільну ро­бо­ту ор­ганізації?
Ба­жан­ня ре­алізу­ва­ти се­бе у улюб­леній справі?
Якось ще?
Про ці ба­жан­ня вар­то за­бу­ти — во­ни або НЕ збу­ва­ти­му­ть­ся вза­галі, або бу­дуть важ­ко.

Ко­ле­га здається, що все нор­маль­но! Зви­чай­на ба­ла­ка­ни­на за жит­тя, або підт­ри­ман­ня дружніх відно­син, або щось та­ке, що йо­му здається нор­маль­ним.

При цьо­му ко­лезі здається нор­маль­ною своя по­ведінку, а будь-яка інша по­ведінка — здається ко­лезі ненор­маль­ною.
1. Вда­ва­ти, що все нор­маль­но і терпіти ко­ле­гу?
Не варіант! При­ве­де до кон­флікту через час, ко­ли не вит­ри­має той, хто тер­пить.
2. Мовч­ки хму­ри­ти­ся на ко­ле­гу і важ­ко зітха­ти?
Не варіант! Та­ке частіше ко­ле­ги ро­зуміють, як «співроз­мов­ник не в собі» і не дає ро­зуміння своєї неко­рект­ної по­ведінки. Та­ким чи­ном, пе­ре­во­дить до при­хо­ва­но­го кон­флікту — ко­ле­га по­чи­нає ду­ма­ти «співробітник недо­люб­лює мене… при­чо­му безпідстав­но…».
3. Ро­бо­ти­зо­ва­но відповіда­ти (як ре­ко­мен­ду­ють HRи, ​​західні пси­хо­те­ра­пев­ти та ко­учи)?
Не варіант! Фра­за на кшталт «я по­ва­жаю те­бе і твою дум­ку, але мені неприємна ця роз­мо­ва» не вирішує про­бле­му, а дає ко­лезі відчут­тя ніби йо­му відповідає ро­бот. Адже ко­ле­га знає, що та­кий співроз­мов­ник мо­же го­во­ри­ти нор­маль­но. Зна­чить, зно­ву ве­де до кон­флікту («нев­же не мож­на мені нор­маль­но відповісти, якась див­на лю­ди­на…»).
4. Обу­рю­ва­тись на ко­ле­гу?
Не варіант! Агресія при­зве­де до кон­флікту (яв­но­го чи при­хо­ва­но­го). А як­що обу­рен­ня за­ста­нуть інші ко­ле­ги чи керівниц­тво, що про­хо­дять по­бли­зу — то більше про­блем бу­де не у то­го, хто за­ва­жав пра­ц­ю­ва­ти, а у то­го, хто про­явив агресію.

Але і нор­маль­но пра­ц­ю­ва­ти, і відно­си­ни з ко­ле­гою нор­мальні збе­рег­ти МОЖНА!

Як? Ста­ти для ко­ле­ги тією лю­ди­ною, якій ко­ле­га не хо­че чи­ни­ти опір і ли­ше потім щось ска­за­ти, щоб не за­ва­жав.

• хо­ча ска­за­ти тре­ба та­кож пра­виль­но — щоб сло­ва впли­ну­ли, а не про­сто нес­ли інфор­мацію…

Щоб ко­ле­га не хотів чи­ни­ти опір — тре­ба з ним вста­но­ви­ти рап­порт. Рап­порт мож­на вста­но­ви­ти безліччю спо­собів. На­при­клад, по тілу:
як­що оби­д­ва у схо­жо­му по­ло­женні тіла — де­що спільне є і якась довіра ви­ни­кає.

То­му важ­ли­во зро­би­ти так, щоб ко­ле­га не чи­нив опір…

• відчув, що пе­ред ним лю­ди­на, якій мож­на довіря­ти... або хо­ро­ша лю­ди­на... або ще якось.

А вже потім усвідо­мив, що за­раз співроз­мов­ник зай­ня­тий і тур­бу­ва­ти — по­га­но!

Без рап­пор­ту — ко­ле­га з більшою ймовірністю об­ра­зить­ся, і ще че­ка­ти­ме ком­пен­сації від то­го, хто йо­му «на рівно­му місці настрій зіпсу­вав і вза­галі гру­ба лю­ди­на, яка не хо­че підт­ри­ма­ти зви­чай­ну роз­мо­ву».

Ба­жаєте нор­маль­но пра­ц­ю­ва­ти? Ба­жаєте при цьо­му нор­маль­них сто­сунків із ко­ле­гою? Спо­чат­ку ство­рюй­те рап­порт!
Ось так один раз (або кілька) у ра­порті по­просіть не відволіка­ти, і ко­ле­га нав­чить­ся. Ко­ле­га нав­чить­ся не за­ва­жа­ти пра­ц­ю­ва­ти хо­рошій лю­дині.