Як розпізнати брехню співрозмовника

Ко­ли мо­ва за­хо­дить про те, як розпізна­ти брех­ню (або як зро­зуміти, що вас об­ма­ню­ють) - є один прин­ци­по­вий мо­мент. Мо­мент по­ля­гає в то­му, що не за­вжди зро­зуміло, що та­ке брех­ня або об­ман!

Ак­то­ри кіно або те­ат­ру в мо­менті гра­ють роль. При­пу­сти­мо лю­ди­на грає роль аген­та 007. Лю­ди­на на ділі їм не є. Але за сю­же­том фільму - так. То­му на пи­тан­ня «ви - агент 007?» зму­ше­ний відповіда­ти стверд­но.
Це брех­ня? Ні!

Візь­ме­мо інший при­клад - фе­но­мен нав'яза­них спо­гадів. Ко­ли лю­дині навіюється те, чо­го не бу­ло. Мо­ва тут не про якісь підсту­пи спец­служб. Все бу­ває ку­ди простіше і ба­нальніше. Лю­ди­на за довгі ро­ки сво­го жит­тя вже не пам'ятає, як на­справді про­хо­див один з днів йо­го 11 кла­су. Хто в яко­му ко­стюмі був, хто що ска­зав, хто що зро­бив. Не пам'ятає. Їй все­ля­ють інші такі ж, які пам'ята­ють по-своєму. Лю­ди­на по­чи­нає ду­ма­ти, що так і бу­ло. Потім і ствер­джує, що бу­ло са­ме так.
Об­ман? Ні!

Візь­ме­мо більш ра­ди­каль­ний при­клад. Як­що у лю­ди­ни якісь психічні за­хво­рю­ван­ня. При­пу­сти­мо, клеп­то­манія. Лю­ди­на щи­ро вва­жає, що не кра­ла з ма­га­зи­ну гребінець. А ка­ме­ри відеоспо­сте­ре­жен­ня по­ка­зу­ють, що кра­ла.
Брех­ня? Ні!

Відповідно, мож­на прий­ти до вис­нов­ку, що брех­ня і об­ман - це ду­же умовні яви­ща. На прак­тиці ку­ди більш надійно розпізна­ва­ти мо­мен­ти, ко­ли лю­ди­на ви­га­дує щось. Клю­чо­ве тут - в мо­менті!

Ко­ли, при­пу­сти­мо, пре­зи­дент по­ви­нен ви­сту­пи­ти із за­явою на весь світ. Ко­ли в за­яві він по­ви­нен ска­за­ти брех­ню - це вже не мо­мент. Це вже відіграш. У та­ких си­ту­аціях, лю­ди­на вже підго­тов­ле­на. Їй вже ска­за­ли, як се­бе ве­сти, що ро­би­ти і чо­го не ро­би­ти.
Ко­ли дівчи­на по­вер­тається до­до­му після кор­по­ра­ти­ву на яко­му бу­ли хлопці. Щоб чо­ловік не рев­ну­вав - во­на «грає» те, чо­го не бу­ло. Як­що грає доб­ре - розпізна­ти це прак­тич­но не мож­на.
У чо­ловіків та са­ма історія, тільки відбу­вається це ма­со­во рідше і ви­хо­дить ма­со­во гірше.

Дру­гий мо­мент у то­му, як розпізна­ти брех­ню по­ля­гає в простій думці - потрібно вив­ча­ти цю кон­крет­ну лю­ди­ну! Бать­ки, які зна­ють ди­ти­ну з на­род­жен­ня - лег­ше розпізна­ють, ко­ли ди­ти­на бре­ше. Па­ри, які дов­го ра­зом - ду­же доб­ре розпізна­ють брех­ню.
Фішка в то­му, щоб зро­зуміти, як ця кон­крет­на лю­ди­на бре­ше! Зро­зуміти це мож­на, ко­ли лю­ди­на ви­га­дує. Для цьо­го зруч­но за­да­ва­ти пи­тан­ня, які спо­ну­ка­ють лю­ди­ну відповіда­ти ви­хо­дя­чи з пам'яті.

Відо­мо, що мо­ва має вла­сти­вості впли­ву - то­му пи­тан­ня не по­винні бу­ти суг­ге­стині. Інак­ше вий­де дізна­ти­ся не те, що зберігається в пам'яті лю­ди­ни, а щось про ту ре­альність, яку навіяли.

Са­ма ж тех­но­логія розпізна­ван­ня несклад­на - потрібно поміти­ти певні озна­ки, за яки­ми зро­зуміло, що лю­ди­на за­раз кон­струює те, чо­го не бу­ло.

Розпізна­ва­ти брех­ню мож­на:
Візу­аль­но - по очах, міміці, же­стах, позі і т.д.
Аудіаль­но - по гуч­ності го­ло­су, інто­нації і т.д.
Ки­не­сте­ти­че­ски - пульс (і то, що роб­лять через при­лад «поліграф»).

Пра­виль­но бу­ло б ска­за­ти так:
вдасть­ся розпізна­ти озна­ки, а чи бу­дуть во­ни свідчи­ти про те, що це брех­ня - пи­тан­ня окре­ме і пов'язане з ню­ан­са­ми.

Лю­ди­на мо­же розх­ви­лю­ва­ти­ся від са­мо­го фак­ту, що йо­го підо­зрю­ють у брехні і у ньо­го з'яв­лять­ся незвичні по­за, міміка, же­сти, інто­нація, пульс і так далі.

Так чи мож­на розпізна­ти брех­ню? Мож­на, мож­ли­во! Є фішки.

Одне мож­на ска­за­ти точ­но: як­що лю­ди­на не знай­о­ма, то віша­ти на неї весь до­свід (свій ми­ну­лий або до­свід з книг \ інтер­не­ту) - по­мил­ка!

Всі ці «сверб­лячі но­си, очі, вуха», всі ці «інто­нації вго­ру» та інше - це озна­ки ду­же, ду­же і ду­же да­лекі від ре­аль­ної прак­ти­ки. Як уже го­во­рив - лю­ди­на мо­же зміню­ва­ти ці озна­ки під тис­ком си­ту­ації.
Та що там «до­пит», тут он про­сто лю­ди­ну ви­ве­ди на сце­ну і на­прав на неї ка­ме­ру - поч­неть­ся манд­раж, заїкан­ня та інші «кро­ли­ки - це не тільки цінне хут­ро». Не то­му що лю­ди­на ви­мо­в­ляє брех­ню, а то­му що стрес.

Ду­же шко­да, ко­ли од­на лю­ди­на непро­фесійно оцінює іншу лю­ди­ну та вва­жає її бре­ху­ном, спи­ра­ю­чись на необ'єктивні дані. Шко­да то­му, що од­на хо­ро­ша лю­ди­на мо­же через по­мил­кові суб'єктивні оцінки, втра­ти­ти нор­мальні відно­си­ни з іншою хо­ро­шою лю­ди­ною. І ніяк не ви­прав­до­вує цю си­ту­ацію той факт, що лю­ди­на спи­ра­ла­ся на дум­ку «екс­пер­та» з інтер­не­ту або відо­мо­го ав­то­ра. Спи­ра­ти­ся потрібно на об'єктивні озна­ки!

То­му ре­ко­мен­дації прості:
1. Не віша­ти яр­ли­ки на озна­ки, які де­мон­струє лю­ди­на.
2. Вив­ча­ти кон­крет­ної лю­ди­ни.
3. Не афішу­ва­ти, що ви вив­чаєте лю­ди­ни.
Так з ча­сом мож­на по­ча­ти ро­зуміти, ко­ли лю­ди­на го­во­рить неправ­ду, а ко­ли прав­ду.