Співробітники не проявляють ініціативу

Нещо­дав­но у спілку­ванні із влас­ни­цею неве­ли­ко­го бізне­су вип­ливла те­ма ініціатив­ності співробітників та відсут­ності ініціати­ви. Їй хотіло­ся, що­би співробітни­ки її роз­ван­та­жу­ва­ли, бо во­на, як во­на вис­ло­ви­лась, «вже за***ла­ся».

Що ска­за­ти? Ро­зумію. Підприємниц­тво та бізнес — це не те са­ме, що ро­бо­та по най­му. Це різні ви­ди діяль­ності. Ко­ли лю­ди­на вирішує пра­ц­ю­ва­ти са­ма на се­бе, а не на яко­гось дядь­ка (або якусь тітку) — тре­ба вра­хо­ву­ва­ти, що са­мостійна ро­бо­та пов'яза­на з певни­ми знан­ня­ми та на­вич­ка­ми. Ко­ли лю­ди­на не тільки са­мостійно пра­цює, а ще й ке­рує — тут потрібно ще більше знань та на­ви­чок.

По суті, влас­ни­ця пра­виль­но все зро­зуміла — пра­виль­но відчу­ла! Це сиг­нал їй про те, що во­на щось не ро­бить — во­на не ке­рує. Немає знань та на­ви­чок.

Ось ця спро­ба зро­би­ти із співробітників ініціатив­них — во­на про те, щоб лю­ди дов­ко­ла ста­ли підприємця­ми. А керівни­ця-влас­ни­ця хо­че при­хо­ди­ти на ро­бо­че місце та зро­би­ти твор­чу ча­сти­ну, яку хо­четь­ся. За­ува­жи­мо — без керівни­ка над го­ло­вою. Ось чо­го ду­ша хо­че бу­ти керівни­ком і не бу­ти керівни­ком.

• Внутрішній кон­флікт — як за­ува­жать пси­хо­ло­ги, але за­раз не про пси­хо­логію.

Від чо­го во­на «за***ла­ся»? Від то­го, що є про­бле­ми, які слід вирішу­ва­ти. Вирішу­ва­ти їй. Про­бле­ми, мож­ли­во, дрібні, мо­же не такі вже й дрібні. Але во­ни ви­ни­ка­ють періодич­но — на­ко­пи­чу­ють­ся. Про­бле­ми ви­ни­ка­ють у її ор­ганізації, і то­му це її про­бле­ми.

Во­на хо­че їх пе­ре­кла­сти на го­ло­ви та плечі співробітників. Співробітни­ки прий­шли за­ро­би­ти гро­шей своєю ро­бо­тою! Во­ни не прий­шли пра­ц­ю­ва­ти керівни­ком та за керівни­ка пра­ц­ю­ва­ти не здатні.

Як­що співробітник стане ініціатив­ним — це озна­чає, що він стане підприємли­вим. Підприємливість вла­сти­ва тим, хто по­чи­нає пра­ц­ю­ва­ти сам на се­бе — це на­зи­вається підприємниц­тво. Як тільки безініціатив­ний співробітник стане ініціатив­ним — він ви­яв­ля­ти­ме ініціати­ву з відхо­ду з най­му!

Як­що співробітни­ки, які ви­ко­ну­ва­ли якусь функцію в ор­ганізації, підуть — хто пра­ц­ю­ва­ти­ме?

Співробітни­ки мо­жуть піти не про­сто, а щоб ство­ри­ти ана­логічну ор­ганізацію за влас­ною ініціати­вою і щоб ця ор­ганізація пра­ц­ю­ва­ла за інши­ми пра­ви­ла­ми. Це вже не про­сто «більше кон­ку­рентів» на рин­ку. Це вже «кон­ку­рент, ко­т­рий знає внутрішню кух­ню». Бо­ро­ти­ся з кон­ку­рен­та­ми і так не всі вміють, а з кон­ку­рен­та­ми, які ма­ють ба­га­то подібно­го — і по­готів.

Як кон­ку­ру­ва­ти з ініціатив­ни­ми людь­ми, які здер­ли бізнес під копірку та пра­ц­ю­ють не гірше?

БУДЬ-ЯКОМУ керівни­ку слід відмо­ви­ти­ся від ідеї ство­рен­ня ініціатив­них співробітників! Співробітник по­ви­нен ви­ко­ну­ва­ти свою ро­бо­ту та не ха­па­ти­ся за те, що до йо­го ком­пе­тенції не на­ле­жить.

Ненор­маль­но — бу­ти в стані «за***ала­ся»! Та­кий стан сам со­бою ніку­ди не дінеть­ся. Поз­бав­ля­тись йо­го відпуст­кою — це про­сто відстроч­ка, яка до­ступ­на вкрай рідко на рік. А далі що? Далі про­бле­ма ви­ни­ка­ти­ме зно­ву, співробітник зно­ву бу­де безініціатив­ний, зно­ву це ви­кли­ка­ти­ме нега­тивні емоції та вто­му.

• І це при­зве­де до ви­плес­ку­ван­ня на­ко­пи­че­но­го нега­ти­ву на ото­чу­ю­чих лю­дей, а це ра­но чи пізно по­зна­чить­ся і на са­мо­му бізнесі.

Потрібно од­но­го ра­зу взя­ти та ви­ко­на­ти СВОЮ керівнитсь­ку ро­бо­ту:
- розділи­ти обов'яз­ки.
- ре­гла­мен­ту­ва­ти ро­бо­ту.
- по­ста­ви­ти пев­ну ро­бо­ту пев­них співробітників.
Тоді все на своїх місцях та ком­форт­но пра­ц­ю­ва­ти.

Керівни­ць­ку ро­бо­ту мож­на спро­бу­ва­ти зро­би­ти са­мостійно, мож­на спро­бу­ва­ти нав­чи­ти­ся, мож­на спро­бу­ва­ти най­ня­ти спеціаліста для ра­зо­вих робіт, мож­на спро­бу­ва­ти най­ня­ти для постійних. Варіан­ти є і це чу­до­во!