Співробітники крадуть

Де­я­кий час то­му од­на із влас­ників бізне­су (фітнес-центр) здо­бу­ла сміливість і визна­ла:
існує про­бле­ма — співробітни­ки кра­дуть, що ро­би­ти — ми не знаємо, про­бу­ва­ли все.

Крадіжка співробітни­ка — це ко­ли співробітник бе­ре чу­же (що на­ле­жить влас­ни­ку). Співробітник, який от­ри­мує мож­ливість вкра­с­ти, ра­но чи пізно вкра­де. Тільки то­му, що си­ту­ація до то­го схи­ляє. Немає кон­тро­лю, обліку немає, він ле­жить ні за що.

«Здатність крадіжки ство­рює крадія»
Френсіс Бе­кон

І то­му співробітни­ки  кра­дуть, а потім ку­пу­ють собі те, що не мож­на бу­ло доз­во­ли­ти на ос­нові зар­пла­ти: від більш фірмо­вих ре­чей — до те­ле­фо­ну, ав­то­мобіля, квар­ти­ри то­що. По­ки де­які співробітни­ки от­ри­му­ють більше гро­шей, ніж визна­че­но уго­дою, влас­ни­ки не от­ри­му­ють то­го, що слід.

По­ду­ма­ти, що співробітни­ки кра­дуть неба­га­то — жах­ли­ва по­мил­ка!!! Будь-яке «неба­га­то» в да­ний мо­мент стає «ба­га­то» через де­я­кий час.

По суті гроші на­ле­жать влас­ни­ку, який міг би надісла­ти їх ку­ди б по­ба­жав: мо­дернізу­ва­ти об­лад­нан­ня, змен­ши­ти ча­сти­ну спо­жи­ван­ня, роз­ши­ри­ти бізнес, на свою ро­ди­ну, на свою відпуст­ку то­що. Ці гроші мог­ли б бу­ти, але їх немає — їх вкра­ли співробітни­ки. Співробітни­ки, що кра­дуть — як терміти на де­рев’яно­му ліжку влас­ни­ка, і во­ни їдять де­ре­во, пе­ре­тво­рю­ю­чи ліжко в пил...

• Я при­га­дую ви­па­док з дав­ньої юри­дич­ної прак­ти­ки — про влас­ни­ка фер­ми сви­ней. Він відкрив юри­дич­ну осо­бу, ку­пив сви­ней та об­лад­нан­ня, най­няв керівни­ка. І останній на­ке­ру­вав... Через півро­ку всі жи­телі місця нав­ко­ло сви­ня­чої фер­ми ду­ма­ли, що влас­ни­ком є керівник — ко­тедж, діти нав­ча­ють­ся за кор­до­ном та інші ат­ри­бу­ти розкішно­го жит­тя. По­ки влас­ник про­до­в­жу­вав спо­стеріга­ти за циф­ра­ми, приїзжав на фер­му і йо­му по­ка­за­ли, що все схо­дить­ся і справді до­хо­ду неба­га­то. Це три­ва­ло близь­ко 2 років, по­ки керівник пішов з гро­ши­ма у свій бізнес, а влас­ник за­ли­ши­вся без гро­шей та з бор­га­ми.

Ко­лись гроші знад­об­лять­ся, але через крадіжку співробітників не бу­де гро­шей! Війна, зем­ле­трус чи якась інша ха­ле­па, і ось вже потрібно ба­га­то гро­шей, але у влас­ни­ка їх немає! Во­ни зна­хо­дять­ся в ки­ше­нях співробітників крадіїв, або ті по­да­ру­ва­ли їх ко­мусь, або во­ни їх проїли, або во­ни їх про­гу­ля­ли, або щось інше. Нема гро­шей!

«Гро­шей немає, але ви три­май­те­ся»
ви­прав­до­ву­вав­ся один політик, йдучи від незруч­но­го пи­тан­ня від йо­го елек­то­ра­ту

Звільніти кон­крет­но­го крадія — не вирішить про­бле­му, оскільки інший прий­де в те са­ме се­ре­до­ви­ще і в ті самі умо­ви...

Для то­го, щоб крадіжка співробітників зу­пи­ни­лася — керівник (нехай і в особі влас­ни­ка) зо­бов'яза­ний ство­ри­ти ефек­тив­ну си­сте­му для кон­тро­лю ро­бо­ти співробітників!

А по хо­ро­шо­му, ще й пра­виль­но підійти до на­бо­ру співробітників. Немож­на най­ма­ти тих, хто схиль­ний до крадіжок. Необхідно відфільтру­ва­ти їх пе­ред співбесідою та на співбесіді.

Ко­ли пра­виль­на лю­ди­на пра­цює в пра­виль­но ор­ганізо­ва­них умо­вах —
крадіжка ви­клю­чається.

Цю світлу дум­ку я повідо­мив влас­ниці. Во­на пе­ре­да­ла це своєму парт­не­ру. Парт­нер за­ли­ши­вся при своїй думці. Во­ни виріши­ли са­мостійно бо­ро­ти­ся з про­бле­мою са­мостійно.
Мо­же по фен­шу ста­ви­ли об­лад­нан­ня для ак­ти­вації гро­шо­вої енергії, мо­же зниж­ки про­по­ну­ва­ли як мар­ке­тин­го­ве рішен­ня, мо­же згідно з давнім ки­тайсь­ким ме­то­дом прий­ма­ли управлінські рішен­ня, мо­же щось ще.

Десь через півро­ку влас­ни­ця зно­ву з'яви­ла­ся, і те­ма їхньо­го бізне­су зно­ву з'яви­ла­ся. Од­нак пи­тан­ня сто­су­ва­ло­ся не то­го, що співробітни­ки кра­дуть, а то­го, що у них ї бор­ги пе­ред влас­ни­ком приміще­ня, яке во­ни взя­ли в орен­ду під фітнес-центр. Про­бле­ма боргів пе­ред орен­до­дав­цем бу­ла виріше­на уго­дою про відстро­че­ну платіж.

«Війну не мож­на уник­ну­ти, її мож­на ли­ше відстро­чи­ти до ви­го­ди ва­шо­го су­про­тив­ни­ка»
Ник­ко­ло Макіавеллі

Потім був ковід, і десь у йо­го період вже во­на з'яви­ла­ся з фра­зою, що во­ни за­кри­ли свій бізнес... На жаль. Ма­будь, во­ни відкри­ва­ли­ся не для втра­ти гро­шей та за­крит­тя. Ма­будь, бу­ли де­які мрії, пла­ни...